Щороку разом зі світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю, який припадає на 3 грудня. Поряд із нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо.
Саме тому для чергового засідання Movie Club студенти факультету готельно-ресторанного та туристичного бізнесу (збірна група ГС-3-7+4 та група ТУ-1-12а) разом із викладачкою кафедри іноземних мов професійного спрямування Вікторією Лебідь обрали короткометражний фільм про дівчинку Ліббі з вадами слуху.
Фільм «The Silent Child» («Німе дитя») – британська короткометражна стрічка про мову жестів. У ньому розповідається про Ліббі, глибоко глуху чотирирічну дівчинку, яка живе мовчазним життям, поки соціальний працівник не навчить її спілкуватися мовою жестів. Дівчинка починає відкриватися, спілкуватися та пояснювати батькам мовою жестів, що вона хоче. Її старання приголомшили брата, проте ніяк не вплинули на батьків. Мати вперто хотіла, щоб дитина вчилася читати по губам, щоб Ліббі пішла у звичайну школу (бо не хотіла та не мала часу вивчати мову жестів). Незабаром батьки звільняють Джоан, корекційного педагога дівчинки, кажучи їй, що Ліббі не може продовжувати навчання. Незважаючи на пропозиції Джоан, вони відправляють її в звичайну школу, де був ще один глухий хлопчик, який «вчився добре». У перший день у школі Ліббі нічого не може зрозуміти. Вона цілий день стоїть одна, а вчителька говорить так, ніби Ліббі чує, а діти граються навколо неї. Джоан приходить до школи Ліббі. Коли маленька дівчинка помічає її, вона підписує «Я тебе люблю». Джоан, усвідомлюючи майбутнє Ліббі (самотня, без спілкування та підтримки), починає плакати, підписує «Я люблю тебе» у відповідь і йде.
Здобувачі прониклися історією і активно брали участь у обговоренні. Давали відповіді на запитання: про що ніколи не слід питати глухого, на що покладаються глухі люди, чи сміються глухі, хто найвідоміший глухий, чому прощання з глухих такі довгі, якою мовою думають глухі. Також студенти гарно описували епізоди з фільму по фото, що надихнуло їх згодом поділитися своїми враженнями.
Підсумували обговорення тим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.