Доброю традицією в нашому університеті стали відкриті лекції для викладачів і студентів фахових коледжів, а також усіх охочих здобувати вищу освіту в нашому закладі. Днями відбулася чергова лекція, присвячена українським звичаям та їх побутуванню у сучасних реаліях, – «Великдень: від давніх міфів до світових традицій», і прочитала її професорка кафедри іноземних мов професійного спрямування Наталія Науменко.
В усіх нас слово «Великдень» викликає чіткі асоціації: паска, крашанки, писанки, Чистий четвер, Страсна п’ятниця, святкові кролики… Одначе деякі зазначені у лекції факти стали для більшості слухачів цікавинкою. Зокрема, традиція пошуку скарбів у Великодню ніч, коли фарбоване яєчко могло стати для сміливця оберегом і дороговказом; або тваринка «білбі», родич кенгуру, який є символом Великодня на теренах Австралії; ямайський спосіб передбачення майбутнього за допомогою розведеного у чашці води яєчного білку; легенди про те, як на світ з’явилися крашанки та писанки. А крім того, ми зробили ще один важливий крок до відповіді на запитання: чому щороку змінюється дата Великодня? Цьогоріч, наприклад, це 12 квітня, торік – 20-те, а кілька років тому свято й узагалі випало на перші дні травня. Цілком закономірно, що дата обчислюється за фазою Місяця після весняного рівнодення (21-23 березня), але оскільки християни різних обрядів послуговуються різними календарями, то й дати різнитимуться.
Дещо нове дізналися слухачі й про писанку. Не лише про Музей писанки, який працює в Коломиї на Івано-Франківщині. А й про виготовлений із авіаційного алюмінію пам’ятник першим українським емігрантам до Канади – саме у вигляді Великоднього яйця, але вагою в цілих дві тонни.
І, звісно, паска – традиційний Великодній хліб. Вірогідно, дехто зі студентів обере собі освітню програму «Технології хліба, макаронних, кондитерських виробів та харчоконцентратів», дехто – «Технології харчових продуктів оздоровчого та профілактичного призначення»… Тому з особливим інтересом придивлялися до представлених у презентації рецептів пасок – як сучасних, так і старовинних. До речі, Наталія Науменко у своїй лекції вдало сполучала концепти української культури та харчової науки, зокрема розповівши про найстаріший у світі Великодній кекс, який датовано 1821 роком і який зберігся до сьогодні – без жодних слідів псування. Чи це ознака Божої благодаті, чи бездоганно спланована технологія – відповідь на це запитання кожний знаходить самостійно.
Не оминули увагою й літературні твори, присвячені Світлому Воскресінню. «На Великдень на соломі…» Тараса Шевченка, «Гараськів Великдень» Спиридона Черкасенка, «Великодній передзвін» Оксани Лятуринської, а також вірші та оповідання сучасних авторів, які ставляться до інтерпретування Євангельських книг із належним тактом і повагою.
На завершення Наталія Науменко зауважила, що хоча б якою є символіка та семантика Великодніх обрядів, але в них усіх є спільний знаменник – торжество перемоги світла над темрявою, добра над злом, надія на духовне єднання народів, настільки потрібне в наші дні, коли, здається, «світ зійшов із розуму». І всі разом чекаємо сходження Благодатного вогню у Великодню ніч!
