Днями велика аудиторія – понад 100 чоловік – зібралася в Zoom-конференції на відкриту лекцію професорки кафедри іноземних мов професійного спрямування Наталії Науменко «Масниця приходить – тепло із собою приводить».
Ще в середині останнього зимового місяця, коли зима все-таки вступила у свої права після несподівано теплого січня, – на сторінках соціальних мереж нашого університету з’явилися барвисті оголошення про початок загальноуніверситетського культурного заходу «Масниця-ФЕСТ». Майстер-класи з приготування святкових страв, супроводжувані власними фотографіями та відеороликами, тематичні семінари та засідання – усі ці заходи склали програму майбутнього фесту, і до них уже долучилися наші здобувачі та викладачі.
І коли по всьому світу почалися масничні святкування, викладачі та здобувачі факультету готельно-ресторанного та туристичного бізнесу імені професора В. Доценка та Навчально-наукового інституту харчових технологій мали нагоду вирушити в очолювану професоркою Наталією Науменко віртуальну культурологічну подорож, аби осягнути традиції святкування Масниці в Україні та інших країнах (Франції, Великобританії, Данії, Польщі, Німеччині, Італії, Чехії), зрозуміти їхні спільні та відмінні риси, а найголовніше – пізнати для себе щось нове та отримати мотивацію до усвідомлення себе носієм і продовжувачем звичаїв рідної землі.
Передусім доповідачка зазначила, що 2025 року Масничний тиждень випав на період від 24 лютого до 2 березня. На жаль, протягом останніх трьох років з 24-м лютого в українців асоціюються трагічні події початку повномасштабного російського вторгнення; водночас у збігові дат наявний певний символізм – надії на перемогу добра над злом і на подальше воскресіння нашої країни. Не менш символічним, за словами лекторки, стало те, що цьогоріч православні та католики відзначають в один і той же день – 20 квітня – Великдень, відтак і Масниця випадає на ті само дні, що й у нас, а отже, це ще один крок до примирення та вічної дружби, до успішного входження оновленої України у спільний європейський дім.
Наталія Науменко зауважила, що перші згадки про святкування Масниці з'явилися ще в IV столітті в дохристиянські часи, на відзначення проводів Зими та зустрічі Весни. І, вірогідно, тому, що зима – як час завмирання природи – передає естафету весні як часові пробудження та розквіту, зміна саме цих пір року святкувалася особливо пишно.
За народним календарем, на кожний день Масничного тижня існують свої обряди: понеділок – катання на санках із крижаних гірок (чим далі заїдуть сани, тим більшим буде урожай); вівторок – жартівливі загравання, молоді люди шукають супутників життя (за умови, що до наступної Масниці вони візьмуть шлюб); середа – святкові застілля, на яких «правлять бал» вареники з маслом (звідси і назва свята), сири, млинці з різною начинкою; четвер – гучні банкети з гуляннями до самого ранку; п'ятниця – «тещина вечірка», коли зять обов'язково повинен запросити тещу до себе в гості; субота – посиденьки зовиці, коли невістки запрошують у гості свою свекруху. Вінцем Масничного тижня виступає Прощена неділя, коли священики просять пробачення у вірян, віряни у священників, а ми – одне в одного.
Коротко зупинилася доповідачка й на традиціях святкування Масниці у наших європейських друзів, особливо у тих країнах, чиї мови вивчаються в нашому університеті. Наприклад, у Франції аналогом Масниці є Марді Гра, або «жирний вівторок»; у Польщі основним днем Масниці вважається «жирний» не вівторок, а четвер, коли готують пампушки з різноманітною начинкою; у Великобританії жінки печуть млинці, а потім бігають наввипередки, підкидаючи млинці на пательні і стараючись не впустити їх на землю (славнозвісні Pancake Races, відеоролики про які мають більш ніж стотисячні перегляди на YouTube). У Німеччині, вирушаючи на «Ходу духів», німці проводжають зиму в образі привидів, відьом, чортів, блазнів і персонажів дитячих казок, тобто влаштовують такий собі маленький Хелловін. Усі розповіді Наталія Науменко супроводжувала доцільними цитатами з літературних творів, кінофільмів і пісень.
Звісно ж, ключовим моментом лекції стали кулінарні традиції України. Як зауважила викладачка, вареники – головна страва Колодія – не так давно повернули своє «статус кво» на українському святковому столі, де вони досить довго «конкурували» з млинцями; згадали також і давній козацький жарт: «на Масницю й турки вареники їдять».
Вареник – слово з прозорою етимологію (від кореня «варити» як способу приготування страви), яке, у зв’язку з підвищеним інтересом іноземців до України за останні 10 років, увійшло в англійську мову у транслітерованому вигляді – «varenyky», поряд із автохтонною назвою «dumplings». Звичай приготування вареників існував ще за часів Трипільської культури, коли вареники символізували молодий місяць, символ жіночої енергії. А що вареники, вони ж «пироги бокатії, рогатії», обов’язково готувалися з начинками, то в цьому теж була своя символіка – сподівання на продовження роду. Окрім вареників, українські господині готували інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, локшину та галушки варили на молоці, а з молока робили ряжанку, колотуху, розтирачку, кисіль; усі каші також цього тижня були лише на молоці.
За звичаєм, після Колодія дівчата вже починають співати веснянки, адже ця прекрасна пора року от-от настане; і саме тому доповідачка дуже доцільно та красиво доповнила свою лекцію уривком із давньої української пісні:
Ой весна, весна, ти красна,
Що ж ти нам, весна, принесла?
Та принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко
Ще й червонії квіточки,
Щоб квітчалися дівочки...
А найголовніше, зазначила Наталія Науменко, що в цей тиждень, напередодні Великого посту, всі намагались помиритись. Пробачити старі образи та попросити пробачення в інших, аби увійти у дні Великого посту очищеними не лише фізично, а й морально та духовно. І зустріти Великдень із надією, що справдиться святкове побажання, яке побутувало у борців за волю нашої країни: «Христос воскрес – воскресне Україна!».
Присутні, які виступили в обговоренні лекції, доцентки Ольга Нежива, Надія Шерстюк, Наталія Стеценко, Світлана Камінська, старші викладачки Ганна Бойко та Людмила Юрчук, зазначили її глибину, таємничість, несподіваність і надзвичайно широкий спектр цікавої інформації. Більш того, тематика лекції, особистість доповідачки, тепла зворушлива атмосфера в аудиторії впливає на психологічний стан, сприяє зниженню стресогенних чинників, об’єднує присутніх навколо давніх традицій, укотре викликаючи в кожного гордість, що він – українець. Було висловлено також побажання продовжити цикл подібних заходів, які водночас сприяють і розширенню кругозору учасників, патріотичному вихованню молоді, любові до всього, що зветься Україна.
А чом би й ні? Адже далі йде Великий піст, за ним Великдень, потім Вознесіння, Трійця... І так до кінця року.
Чудову ініціативу виявили деканка факультету ГРТБ імені проф. В. Доценка Віта Цирульнікова та завідувачка кафедри іноземних мов професійного спрямування Галина Лук’янець. А Наталія Науменко її успішно реалізувала.
