Хоча в Україні питання евтаназії поки що не стало предметом активних суспільних дискусій, уникати його обговорення чи табуювати цю тему – хибний шлях. Тож, здобувачі вищої освіти групи БТ-4-1 разом із лекторкою дисципліни «Біобезпека і біоетика» Оленою Гудзенко не могли не обговорити таку контраверсійну медичну процедуру, як евтаназія.
Для початку згадали визначення поняття евтаназія – позбавлення життя лікарем смертельно хворого, термінального пацієнта, який терпить сильні фізичні чи моральні страждання, здійснене на осмислене прохання хворого, в суворій відповідності до встановленої законом процедури.
У ході активної дискусії дійшли згоди, що питання евтаназії потребує широкого обговорення.
По-перше, має бути підготовлена законодавча база, у якій будуть закріплені всі норми проведення медичних заходів, вказані наслідки вчинення неправомірних і незаконних дій із посиланням на Адміністративний та Кримінальний кодекси України, у яких дані норми мають бути закріплені.
По-друге, необхідним є проведення медичної реформи, у результаті якої кожен громадянин матиме доступ до безкоштовних медичних послуг, які надаватимуть кваліфіковані медичні працівники. Дані заходи зведуть до мінімуму ризики лікарської помилки, встановлення хибних діагнозів.
По-третє, необхідно покращувати психічне здоров'я нації. Для того, щоб уникнути таких наслідків легалізації евтаназії, як масове бажання людей «легально» вкоротити собі віку через нестійку психіку.
Спектр питань і завдань достатньо численний та глибокий і відкладати їх на кращі часи неправильно. Тому, навіть не зважаючи на агресію зі сторони сусідньої країни, студенти-біотехнологи не опускають руки, а продовжують відкривати нові горизонти, розширювати кругозір і наполегливо вивчати дисципліни.
