На нас, українців, дуже сильне, катарсичне враження справляють величні метафори природи, серед яких на одному з перших місць – гори.
Здавна гори вважалися цариною духовних підйомів, спілкування з добрими силами, місце для високих думок і споглядань. Гора – Світова вісь, зв'язок між небом і землею, сходи на небеса, місце одкровення, ініціації, переродження. Скільки легенд було пов’язано з горами, скільки оронімів – гірських імен – стали символічними й навіть архетипними!
Біблійні гори Синай, Кармель, Фавор і Голгофа. Міфічна мусульманська гора Каф, що її створив Аллах, аби убезпечити людей від постійних землетрусів.
Гори Гімалаї – «дах Усесвіту».
Тибетські гори, серед яких, за переказами, загубилася Шамбала.
Гори Анди, з яких починалася культура сучасної Латинської Америки.
Гора Афон, осередок християнської віри.
Уральські гори, де живе знана з переказів Павла Бажова Мідної гори хазяйка – берегиня незліченних скарбів, віднайти які дано лише достойному.
Карпати, у дивовижному царстві яких злинув Святий Дух на співців української Душі: Юрія Дрогобича, Івана Франка, Осипа-Юрія Федьковича, Василя Стефаника, Марка Черемшину, Ольгу Кобилянську, Дмитра Павличка та багатьох інших.
І, звісно, Чернеча гора, нині також Тарасова, – у Каневі, по якій паралелями та меридіанами біжать асфальтовані стежки – від одного Шевченкового твору до іншого, від серця поета до серця читачів, які приходять уклонитися йому…
Таку чудову нагоду отримали співробітники нашого університету у погожий вихідний день – 9 червня. Представники різних кафедр, фахівці різних галузей харчової промисловості – і не лише – того дня стали трохи альпіністами (подолати 350 сходинок на Тарасову гору – не так уже й просто!), трохи краєзнавцями (адже кожне місце, куди прибував екскурсійний автобус, вирізнялося своїми історичними та культурними цікавинками), трохи поетами.
А їхали ми, до речі, у таке собі турне – маршрут наш пролягав по колу: через Переяслав – на Канів – додому, до Києва, через Обухів. Ті місця, де вельми потужною є енергетика письменницького імені: Григорія Сковороди у Переяславі, Тараса Шевченка у Каневі, Андрія Малишка – в Обухові.
Вибір такого екскурсійного маршруту зумовлений «потребами знайти способи нового прочитання «Кобзаря».
Дехто з нас міг згадати події Революції гідності, коли люди на Майдані Незалежності та вулиці Грушевського декламували поезію Тараса Шевченка і цим надихали нашу молодь боротися за свою волю, як колись це робив давньогрецький співець Тіртей зі своїми невмирущими елегіями. І дедалі більше молоді люди – студенти, учні, офіс-менеджери, бізнесмени, працівники державних і недержавних установ, зокрема й Національного університету харчових технологій – говорять українською та по-новому відкривають для себе «вивченого-перевивченого» Шевченка, зокрема й читаючи його твори на Інтернет-сайтах та «скачуючи» в електронні книги і планшети. Чи це не та сама актуалізація, тільки вищого – всеукраїнського рівня?
Надто ж якщо врахувати, що канівські музейники підготували для нас велике поетичне свято. Виступ екскурсовода був справжнім театром одного актора, точніше – однієї актриси. Вона зуміла створити у нас неупереджене бачення Тараса Григоровича як достеменного європейця, який ані в чужі строї не рядився, ані з чужого голосу ніколи в житті не співав. Активно вивчав європейські мови, образотворче мистецтво – і притому створював неабиякої цінності вірші та прозу, які посіли гідне місце у культурному процесі ХІХ століття.
Коли б позначити наше сходження до Шевченкового дивосвіту якимось метафоричним концептом, то до цього придалось би слово «калейдоскоп». Обертаючи націлену на світло – тобто на експонати – «підзорну трубу», наповнену кольоровими скельцями, ми, глядачі, щосекунди бачили інший узор, котрий ніколи не повторюватиметься, дарма що викладений із тих самих скелець. Так само й події Шевченкового життєпису, оформлюючись, згідно із задумом екскурсовода, в неповторний орнамент, щоразу по-новому показують постать поета, про якого, попри огром наукових і публіцистичних праць, має бути – і буде! – написано ще більше.
Наталія Науменко
професор кафедри гуманітарних дисциплін
