Хто він, «герой нашого часу»? Невже той, хто кочує з бойовика в бойовик, з серіалу в серіал, із шоу в шоу, хто заповнює сьогодні наше кіно і телеекрани, завойовує наші розуми і душі? Чи не тому так мало сьогодні творчих людей і так складно і незатишно їм жити у добу такої «свободи» і такої «демократії»?
З цього проблемного питання розпочалося перше заняття факультету культури, яке відбулося уже традиційно, в жовтні, в Смілянському коледжі харчових технологій НУХТ.
До святково прибраної актової зали коледжу були запрошені студенти перших і других курсів та гості – учні шкіл міста. Заняття відкриває тематичний цикл заходів «Українці, що змінили світ». Велика і прекрасна наша Україна, багата на обдарованих і талановитих людей… Але біда наша в тому - і це уже склалося історично, - що дуже часто геніальні особистості, вихідці з України, створюють велич і славу інших держав, працюючи за межами Батьківщини, або, в іншому випадку, ми їх просто не цінимо, не помічаємо і не шануємо. Саме з цими словами у своєму вступному слові звернулася до присутніх Тетяна Чужинова, яка підготувала захід, присвячений творчості геніальної художниці Катерини Білокур.
Тернистим і непростим був її шлях до визнання. У загубленому серед левад селі Богданівці вона провела усе життя, свідомо витративши його на те, щоб її, сільську жінку-самоуку, просто визнали за художницю. Час, в який жила ця людина , зовсім не був привітним до неї, але в своїх картинах вона ніби знаходить притулок від тих бурхливих подій, що вирували в Україні на початку та в середині ХХ ст.
Катерина Білокур – Художник. Це її суть, її єство. Просто вона народилася Художником. І залишилася ним усе життя. За це вона заплатила сповна.
Про непросту долю цієї геніальної жінки студенти ІІ-х курсів коледжу підготували яскраву творчу роботу – літературно-художню композицію «Життя в обіймах квітів». Завдяки їх яскравій роботі вдалося створити особливу атмосферу і донести до глядача красу і велич нашої співвітчизниці, в якій так органічно поєдналися звичайна людина і геніальний художник
Катерина Білокур як художник могла б вписатися зі своїми картинами у будь-яку епоху. Їй вдалося не загинути під тягарем буденного життя, не вступити у нездоланний конфлікт зі світом та з власною особистістю. Це поєднання природної простоти, справжньої щирості з душевною тонкістю, генетичною інтелігентністю та неймовірним талантом властиве тільки чистим, нетутешнім душам, які народжуються раз на століття.
Напевне, це і є гармонія, про яку так багато кажуть, про яку стільки пишуть, якої прагнуть, але яка так рідко зустрічається в реальності.
