9 березня виповнилося 210 років з дня народження генія українського народу, видатного українського поета, прозаїка, драматурга, художника, політичного і громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка – людини універсальних обдарувань та інтересів, все життя і творчість якого були присвячені українському народу.
Шляхами життя істинного сина української землі разом з нашими талановитими здобувачами-учасниками Студентського центру патріотичного виховання та культурного розвитку пройшли гості літературно-мистецького вечора «І став Шевченко заповітом…», що відбувся 14 березня. Актова зала університету була заповнена вщент – здобувачі освіти, викладачі, співробітники. Завітали на вечір і гості нашого університету – київські школярі та студенти Київського фахового коледжу ресторанного господарства.
Ведучі нагадали трагічні факти тяжкої долі Кобзаря, звучали спогади сучасників про поета, маловідомі сторінки його життя, лунали народні пісні, вірші й пісні, присвячені Шевченку, поезії самого Тараса та вокальні композиції на його вірші.
Поезію Богдана Лепського «Умер поет» проникливо продекламувала Тетяна Мельник. Хореографічну замальовку «Я в середу родилася» виконав танцювальний колектив Навчально-наукового інституту економіки і управління.
Та найбільше прозвучало вокальних номерів: Анастасія Костіна і Влад Ключников виконали «Шевченківські рядки», «Не тополю високую» прозвучала у виконанні Ольги Ластовецької, «Тіні забутих предків» заспівала Тетяна Машовець, «Думи мої» виконала Софія Ганцева, «Бандуристе, орле сизий» співала Ольга Орендарчук, «Ой, у вишневому саду» прозвучало у виконанні Надії Магден, «Утоптала стежечку» заспівав дует «Оренда», «Вітре буйний» виконала Анастасія Костіна, «Серце рвалось та сміялось» співала Наталія Васильчук, «Борітеся – поборете» виконав Влад Ключников, «На Україну повернусь» прозвучало у виконанні випускника університету Євгена Амаріци, піснею «Україна-ненька» завершив вечір Роман Сильчук.
Тарас Шевченко мріяв про часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими. Своїм полум’яним словом він закликав українців до боротьби, і сьогодні, як ніколи, слова Пророка на часі.
Візьміть Шевченкового «Кобзаря», вчитайтеся у рядки, наповнені неймовірним концентратом емоцій: то потужні, рвані, гострі – як друзки скелі, розірваної несамовитою внутрішньою силою; то тужливі, ніжні, скроплені по-чоловічому скупою сльозою; то захоплені, пломеніючі передчуттям невідворотних великих змін, що таки прийдуть на цю землю – Україну, яку він так любив. Вчитайтеся, адже це він крізь два століття до нас, сьогоднішніх, говорить і, на жаль, часто – про нас…
Тримаймо стрій! Все буде Україна!
