Чи торкались ви сліду від лапки песика, якому 6 тисяч років? А відбитку руки, якому 6,5 тисяч років? А наші викладачі і співробітники 8 червня це зробили!
Завдяки профспілці співробітників НУХТ вони побували у чергових мандрах, цього разу – Черкащиною. Перша зупинка – село Легедзино з багатющим музеєм трипільської цивілізації. Музей дуже демократичний – можна торкнутись деяких експонатів, а екскурсоводи – це археологи, які, власне, ці експонати «добули».
Їздимо закордоннями за враженнями – а тут, майже під боком – та таке! Протоміста, яким більше років, ніж єгипетським пірамідам й площа яких сягала до 500 га, а населення – до 20 тисяч осіб! Жителі цих поселень через кожні 50-70 років «змінювали адресу» через виснаження ґрунту. Покидаючи старе житло, трипільці розбирали піч і спалювали свої будинки.
Неймовірні вироби з чотиришарової необпаленої глини (з половою, кізяками, устючками). Із зображеннями комет (!), свастики, летючих псів-охоронців полів, драбинок, які із землі ведуть у небеса…
До речі, зображень котиків на жодному з виробів нема. Бо коти тоді ще не встигли одомашнитися.
Горщики стародавніх трипільців складені із десятків черепків, кожний із яких дбайливо пронумерований археологами, з датою розкопок.
Фарботерка для отримання вохри, горщики з майстерно виконаними отворами для мотузки, щоб їх переносити, поїлочка для трипільської малечі.
Чималенькі гачки для риби й гарпуни доводять те, що рибка була путяща. А ще – прекрасні жіночі ритуальні фігурки в оточенні підлеглих – чоловіків.
А потім поїхали далі – до Буцького каньйону на річці Гірський Тікич. І тут у дорозі – несподівана супер-негода. Але що таке злива, блискавки, грім, град, багнюка по кісточки і ковзанки по граніту для затятих мандрівників-екстремалів-НУХТівців? Та – ніщо! Тому і маємо ці фото неймовірних краєвидів каньйону!
Колектив щиро вдячний нашій профспілці за неймовірну подорож і з нетерпінням очікуватимемо на наступні!