Сьогодення наповнене великою кількість інформації про безліч мікроорганізмів. Ви вмикаєте телевізор, відкриваєте ноутбук або хочете переглянути щось у мобільному телефоні: майже завжди першою з’являється інформація про коронавірус, вірус грипу, пневмонії вірусного або бактеріального походження, проблеми лікування туберкульозу тощо. А що ми знаємо про віруси, бактерії чи дріжджі? Які вони? Чим відрізняються за будовою і властивостями? А хто першим побачив цих «звірів»? Коли і як винайшли перший мікроскоп?
Навесні минулого року команда кафедри біотехнології і мікробіології та Проблемної науково-дослідної лабораторії університету – Володимир Іванов, Олена Стабнікова, Віктор Стабніков, Андрій Марінін та Інна Лич відвідали Делфтський технологічний університет (м. Делфт, Нідерланди), де познайомилися з особливостями підготовки студентів освітнього ступеня «бакалавр» і «магістр» за спеціальностями «Біотехнологія» та «Водне господарство».
Але сьогодні доцент кафедри біотехнології і мікробіології Інна Лич звертає увагу на інший аспект цієї поїздки – на витоки мікробіологічної науки. Отже, розповідь фахівця:
«Делфт – невелике містечко розташоване на півдні Нідерландів, яке для біотехнологів і мікробіологів має дуже значуще історичне минуле. Саме тут народився, жив, працював і робив свої відкриття Антоні ван Левенгук – відомий нам як людина, що винайшла перший мікроскоп.
Антоні ван Левенгук народився 24 жовтня 1632 року. Про його дитинство та юнацькі роки відомо мало. У 15 років, не закінчивши гімназію, він переїжджає до Амстердаму, де хотів освоїти професію бухгалтера. Але з навчанням не склалося, тому що він починає працювати в галантерейній крамниці. Саме тут він знайомиться зі своїм першим оптичним збільшувальним інструментом – лупою.
Через кулька років А. Левенгук знову повертається до Делфта, де отримує посаду сторожа судової палати, що за сучасними уявленнями є щось середнім між двірником і садівником. Він має хобі: займається розведенням квітів, екзотичних птахів і починає створювати лінзи. Левенгук був надзвичайно працелюбним, тому невдовзі його лінзи були одними з кращих у Нідерландах. Ці лінзи він вставляв у невеликі оправи з міді, срібла і золота, які він сам конструював.
Багато років виготовляв Левенгук свої лінзи, які називав «мікроскопіями». Вони були дуже крихітними, іноді меншими за ніготь, але давали збільшення у 100 і навіть 300 разів. Так і з’явився мікроскоп – конструкція з однієї лінзи. Учений був дуже далеким від думки про якісь відкриття: мікроскоп для нього дорослої і солідної людини, був просто улюбленою іграшкою. Але відірватися було неможливо…
Одного разу він захотів дізнатися причину, чому звичайний перець має таку подразнювальну дію. Для цього він приготував настоянку з нього. А через два тижні, коли Левенгук вирішив подивитися під мікроскопом на краплину цієї настоянки, то його здивуванню не було меж. У препараті жили тварини «дрібноживці», які рухалися як мурахи в мурашнику. Левенгук описав це явище і назвав ці дрібні об’єкти «анімалями» (з лат. – «анімальку-люс»).
Із часом він відкрив різноманітні форми бактерій (зокрема, із зубного нальоту): палички, коки, спірохети, нитчасті бактерії тощо. Підігріваючи воду, в якій знаходилися бактерії, він виявив, що вони перестають рухатися, ніби гинуть, а після охолодження води вже не з’являються. З часом цей процес ми стали називати стерилізацією. Левенгук не знав тоді, що всіх цих «анімалькулів» буде вивчати наука, якій він дав початок – мікробіологія.
Також він побачив, як кров рухається в дрібних кровоносних судинах і сама кров – це не однорідна рідина, а живий потік дрібних частинок (тепер це – клітини еритроцити). Ще одне не менш важливе спостереження Левенгука: у сім’яній рідині він вперше побачив сперматозоїди, як маленькі клітини з хвостиками. Серед іншого Левенгук першим відкрив будову очей комах і м’язових волокон, знайшов і описав багато інфузорій, гідр тощо.
Впродовж свого життя він створив кілька десятків різноманітних мікроскопів. А чи бачили ви перший мікроскоп? Чи маєте явлення, як він виглядає? Я бачила лише на фотознімках. Одне з цих чудо-творінь нам показали на кафедрі біотехнології Делфтського технологічного університету. Чесно кажучи, я була просто приголомшена. У моїй уяві сучасний мікроскоп – це доволі солідний прибор, а електронний мікроскоп займає простір невеликої кімнати. А виявляється перший мікроскоп має розмір приблизно мого вказівного пальця. Навчивши чимало студентів користуватися сучасними мікроскопами, я зовсім не мала явлення, як через такий оптичний прилад Левенгука у 17 столітті можна було щось досліджувати і зробити неймовірну кількість відкриттів. Це вражає. Фото додаю.
Також було дуже цікаво мандрувати невеликими вуличками Делфта, де колись ймовірно у давнину ходив великий дослідник. За свідченнями Левенгук дружив із художником Яном Вермером, який також мешкав у Делфті (найвідоміша його робота – «Дівчина з перловою сережкою»). Разом вони любили гуляти містом. На одній із таких вуличок розташований будинок, де мешкав і у підвальному приміщенні працював науковець. Похований А. Левенгук у старій церкві Делфта, де ми також мали нагоду побувати. Помер він 26 серпня 1723 року у віці 90 років.
Скажу вам, що доторкнутися до витоків мікробіології – то велике натхнення і пізнання. Амстердам, Делфт, Гаага, Лейден, Роттердам… Просто подорожуйте, цікавтеся, спостерігайте і робіть свої неймовірні відкриття…».
