Свято Різдва Христового з давніх-давен для українського народу було часом духовного очищення, часом злагоди і любові. Святвечір – це вечір перед Різдвом, вечір-уславлення божого сина, який народився нам на спасіння.
Щоб згадати українські традиції святкування Святвечора та Різдва Христового у Відокремленому структурному підрозділі «Івано-Франківський фаховий коледж ресторанного сервісу і туризму НУХТ» відбулося свято «У нас Свята вечеря…». Студенти коледжу показали особливості святкування в регіонах, де вони проживають, – наготували частування, накрили святкові столи, співали колядок.
День перед Різдвом – останній день посту, цього дня особливо намагалися нічого не їсти. Потрібно очистити своє тіло, душу, а тоді вже навести лад у домівці, стайні, бо вважається, що худоба розмовляє у цей вечір між собою: може поскаржитись Богові на свого господаря.
Дбайливий господар, вшановуючи худобу, ще до спільної вечері усієї родини обкурює зіллям стайню, хлів, щоб відьми не приступали до худоби, годує свійських тварин святвечірніми стравами.
Своєрідним сигналом до вечері є поява на небі першої зірки, яка сповіщає людям про велике чудо – народження Божого дитяти. Коли на небі з’являється перша зірка, яка символізує народження Христа, вся сім’я збирається за столом. У цей вечір усі члени родини мають бути вдома: колись казали, що кого не буде, той блукатиме цілий рік по світу.
Свята вечеря – це спільна вечеря всього роду. Під час родинної трапези всі мусять зберігати урочистий спокій, щоб не дратувати невидимі душі присутніх на вечорі покійних предків. Для них спеціально набирають в миску по ложці кожної страви і ставлять на підвіконня. Таким чином живі згадують померлих.
Ось-ось з’являться колядники, які славлять, віншують господарів, бажають здоров’я, щедрого врожаю, достатку, за що господарі дають їм винагороду.
