Відповідь на непросте питання – важче навчатися чи навчати можуть дати ті, хто одночасно виконує обидві ці функції. Таким досвідом можуть поділитися наші здобувачі освітньо-наукового ступеня «доктор філософії», які протягом першого року навчання проходять педагогічну практику.
Зокрема, на кафедрі біотехнології і мікробіології є майбутня докторка філософії, яка свою педагогічну практику розпочала значно раніше за інших, оскільки з вересня 2023 року Ірина Ковшар є асистентом кафедри. У першому семестрі Ірина вела лабораторні роботи для третього курсу біотехнологів з дисципліни «Генетика», а також для другого курсу з дисципліни «Загальна мікробіологія та вірусологія. Модуль 1. Мікроорганізми, як біологічні агенти».
Наразі, в розрізі педагогічної практики Ірина Ковшар веде лабораторні роботи для здобувачів третього курсу бакалаврату з дисципліни «Технологія мікробного синтезу лікарських засобів». На одному із занять вона розповідала майбутнім бакалаврам про ферменти – що таке ферменти, з чого вони складаються, навіщо вони потрібні, які показники важливі для визначення цих біологічно активних речовин, які існують одиниці активності, методи та принципи їх вимірювання, класифікація ферментів, які чинники впливають на їх активність тощо. Звісно, за одне заняття неможливо охопити абсолютно всю частину курсу, яка стосується ензимів, а тому викладачка розпочинала з азів. Паралельно викладенню матеріалу, аспірантка задавала уточнюючі питання для оцінювання сприйняття та опанування одержаної інформації. Після теоретичної частини та пояснення практичної частини, здобувачі приступили до виконання лабораторної роботи, в ході якої мали опанувати навички виконання методів визначення амілолітичної та протеолітичної активності ферментів, а також методу визначення загальної кількості білків.
Не лише аспірантка, а й здобувачі-бакалаври відзначили, наскільки важко подавати теоретичний матеріал для опанування основ, що стосуються практичної частини. Вони звернули увагу, яких це потребує великих зусиль і постійних пояснень, концентрації на логічності викладення матеріалу, здатності відповідати на питання, що можуть стосуватися теми.
То що ж складніше, навчатися чи навчати? На думку аспірантки і те, й інше. Неможливо одразу навчитися тому, чого до цього не знав. Дуже важко опанувати абсолютно новий матеріал, з яким до цього не стикався, або стикався частково. Важко досконало пам’ятати абсолютно все, про що було сказано раніше. Через це ми все життя навчаємось! Але, навчати також непросто. Подати матеріал таким чином, щоб він був абсолютно простим для розуміння для всіх – важко, а іноді просто неможливо. Мати залізну витримку, радіти, коли здобувачі бажають знати більше та бути підтримкою в потрібний час, і це лише мінімум того, що відчуває викладач. Як неможливо одразу знати абсолютно все, так і неможливо одразу навчитися навчати. Безсумнівно, ці два процеси йдуть пліч-о-пліч один із одним, через що не можна викинути хоча б одну змінну з цієї кооперації.
Зазначимо, що Ірина Ковшар проводить свою педагогічну практику в очному форматі. Порівняно з дистанційним, це одночасно і легше, оскільки є контакт із аудиторією для кращого сприйняття інформації, але з іншого боку, це й складніше, оскільки потрібно від початку та до кінця контролювати весь процес лабораторного заняття. Аспірантка вважає це крутим досвідом, адже така робота зі здобувачами дозволяє прокачати як soft skills, так і hard skills. На думку Ірини, найкращим моментом у педагогічній практиці є той, коли бачиш, як здобувачі тягнуться до знань і дійсно сумлінно опановують матеріал. Тож, побажаємо наснаги нашим здобувачам освіти у навчанні, оскільки, як зауважує аспірантка, це також важка праця, яка потребує багато часу та витримки!
