Підготовка фахівців для галузей харчової промисловості у її нинішньому принципово новому спрямуванні на оздоровлення кожного громадянина ставить нові, невідомі раніше виклики перед усіма викладачами нашого університету, зокрема кафедри іноземних мов професійного спрямування.
Щоб дати здобувачам необхідні знання для майбутньої самостійної діяльності, мотивувати до їх засвоєння і практичного застосування, викладач сам повинен бути вмістилищем цих знань, безперервно і постійно накопичувати, інтерпретувати їх, адаптувати до умов, які можуть часто змінюватись. Це чудово розуміють викладачі кафедри іноземних мов професійного спрямування, і тому Наталія Науменко, Інна Форостюк, Лариса Яненко, Людмила Юрчук, Світлана Мусійчук узяли участь у всеукраїнському підвищенні кваліфікації «Професійний розвиток: методологічна основа та інноваційні технології», організованому Центром українсько-європейського наукового співробітництва.
Основна тематика лекційних занять стосувалася з’ясування таких питань: «Професійний розвиток викладача – запорука якісного освітнього процесу», «Інноваційне навчально-методичне забезпечення навчальних дисциплін», «Інтерактивні інструменти у викладанні навчальних дисциплін». Обговорення зазначених питань, дискусійні панелі дали можливість дещо по-новому підійти до проблем професійного розвитку викладача і ролі таких процесів у підвищенні ефективності освітньої діяльності.
Сьогодні викладач має бути не лише блискучим методистом, а й авторитетним дослідником, постійно залучати до наукового пошуку студентів, оперативно впроваджувати у навчальний процес новітні досягнення вітчизняної та зарубіжної науки. На думку Василя Кременя, викладач, який не веде наукової роботи, не має права викладати: він не володіє ні методиками опанування знань, ні сучасними знаннями і технологіями.
Варто виокремити ще одне важливе завдання сьогодення з точки зору професійного розвитку для спілкування з представниками нового покоління – покоління Z, тобто тими студентами, які в нинішній час і є суб’єктами нашої діяльності. І досить об’єктивною є фраза, що «нинішнє покоління народжується з гаджетами в руках», у фізично-цифровому світі для них природно перетинаються реальність і віртуальність. А представникам старших поколінь доводиться звикати і до нової термінології, і до сучасних технічних засобів комунікації в досить зрілому віці. І це зумовлює необхідність у стрімкому темпі наздоганяти те, що для молоді є звичним, зрозумілим і навіть банальним. Спілкування зі здобувачами протягом останніх 5-8 років наочно показало, що у самостійне життя, на ринок праці буквально вривається нове покоління, що представники покоління Z концентрують увагу на кар’єрі і готуються до неї з раннього віку. І тому головне завдання викладача, за висловом американського соціолога А.Дж. Тойнбі, «The art of handling university students is to make oneself appear, and this almost ostentatiously, to be treating them as adults...», іншими словами – в тому, щоб ставитися до здобувачів як до рівних.
Зрозуміти характерні риси цього покоління допомагають праці американських психологів Девіда та Йони Стіллман. Нинішнє студентство характеризується впевненістю, надвисокою персоналізацією у створенні і підтриманні власного іміджу, незалежністю, умотивованістю, бажанням отримати від викладачів побільше знань для майбутнього кар’єрного зросту. Їхні запити до викладачів, до навчального процесу постійно змінюються, зростають. І педагог повинен відповідати цим запитам, своєчасно орієнтуватись на них і відповідно реагувати – вдосконаленням викладацької майстерності, постійним оновленням авторських курсів тощо.
Викладачі кафедри вбачають свій професійний розвиток і в умілій, гнучкій комунікації як із групами здобувачів, так і з окремими їх представниками. А для цього потрібно бути одночасно і професіоналом у своїй справі, і аналітиком, і психологом, і справжнім лектором. Адже сьогодні у зв’язку з переходом на студентоцентроване навчання, здобувач перестав бути лише об’єктом уваги викладача, а став суб’єктом, практично його партнером. Постійний професійний розвиток викладача, з одного боку, підвищує вимоги до себе, а з другого – створює позитивний імідж як особистості, яку поважають здобувачі та колеги, до якої ходять на лекції, тому що вони цікаві та інформативні.
Таким чином, професійний розвиток викладача – запорука високої якості освітнього процесу, він триває безперервно, наповнюється новим змістом, новими навичками, і результатом його є належна підготовка фахівців для всіх галузей економіки України. Після завершення навчання всі слухачі опублікували свої статті у збірнику матеріалів конференції «Професійний розвиток: методологічна основа та інноваційні технології: матеріали всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації», і отримали відповідні сертифікати.
