Червень 1941 року запам’ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу. Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР – масові розстріли політичних в’язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня – початку липня 1941 року.
Із початком радянсько-німецької війни 22 червня 1941 року, тюрми, що були переповнені політичними в’язнями, стали гострою проблемою для радянської влади. Особливо у прифронтовій зоні. Радянська влада «вирішила» цю проблему у характерний для неї спосіб. 22-23 червня 1941 року розпочалися масові розстріли політичних в’язнів, спочатку в західноукраїнських тюрмах НКВС, а згодом в інших регіонах України.
22 червня, приблизно о 14:00, Луцьк бомбардували німецькі літаки. Із пошкодженого приміщення тюрми в’язні спробували втекти. Пощастило не багатьом. Навздогін утікачам були вислані наряди НКВС, які розстрілювали їх на місці або повертали до тюрми.
У зв’язку з бойовими діями біля Луцька, з-під варти звільнили 84 особи, серед них – малоліток, «указників» і засуджених за малозначні злочини, а решта ув’язнених чисельністю до 2000 осіб із сорока міст і сіл Волині розстріляли на території луцької тюрми.
Цього року минає 80 років із днів трагедії.
У відокремленому структурному підрозділі «Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій» вшанували пам’ять жертв розстрілу в’язнів у Луцькій тюрмі. У Музеї жертв тоталітарних режимів провели екскурсії для студентів та учнів коледжу, студентів ВНУ, колектив коледжу взяв участь у панахиді за загиблими та покладанні квітів до пам’ятних знаків і місць розстрілів.
