«Азов» – наша гордість, наша надія, наші біль і повага! Вони стояли незламно, тримали оборону, гинули, виживали в полоні!
Незабутня можливість познайомитися з відважними захисниками нашої країни і почути про їхній вражаючий досвід та життєві історії з’явилася у наших здобувачів освіти і викладачів 29 червня. Цього дня у актовій залі університету відбулася зустріч із оборонцями Маріуполя – бійцями полку «Азов» Національної гвардії України.
Організатори навіть не сподівалися побачити таку величезну кількість людей у залі! Юнаки та дівчата займали місця ближче до сцени, щоб не пропустити жодного слова з розповіді бійців, на яких молиться вся країна!
Бесіда була без мікрофонів, тому тиша в залі була така, що здавалося немов повітря застигло – дійство пройшло на одному диханні.
Розпочав Ілля Самойленко (позивний «Гендальф»), офіцер управління розвідки полку «Азов». Молодий чоловік з перших слів вразив своєю ерудованістю, бездоганним володінням українською мовою та знанням історії України, адже Ілля – випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Головні тези його виступу: ми, українці, маємо «сусіда», який століттями проявляв агресію до України, окуповуючи її території, знищуючи культуру, писемність, мову, інфраструктуру, вбиваючи людей. Сьогодні триває повномасштабна війна і наша перемога буде неодмінно скоро, але молоді люди повинні розуміти шовіністичний та агресивний менталітет ворога, бути готові захищати нашу землю в разі його нападу. Майбутнє країни належить молодим!
Руку Іллі замінив титаново-сталевий механічний протез…
Вражаючою була розповідь Лева Пашка (позивний «Хорус»), який піднявся на сцену на милицях... Він – Герой України!
Лев розповів про свій шлях від простого солдата до командира роти та батальйону, про злагодженість ведення бойових дій у полку «Азов», про надзвичайно високий фаховий вишкіл його бійців.
Велике зацікавлення викликала у студентів і розповідь Давида Касаткіна (позивний «Хімік»). Боєць має дві вищі освіти! Він брав участь обороні Маріуполя, зокрема «Азовсталі», був у полоні.
Зустріч відбувалася у формі Q&A, тож весь зал майорів піднятими руками студентів і викладачів. Цікавилися походженням позивних у бійців, які бої були найтяжчі, що найбільше запам’яталося з війни, чи страшно було іти в бій; студенти попросили прокоментувати «пригоди Пригожина», які події будуть в росії після нашої перемоги, чи розвалиться росія, якою стане наша Україна, якщо отримає статус ядерної і т.д. На єдине питання наші гості відмовилися давати відповідь – про полон. Надто болючі і надто тяжкі спогади…
Наприкінці студенти попросили разом сфотографуватися і взяти автографи у бійців. Ті залюбки погодилися.
Настрій від зустрічі був піднесений. Захід вийшов надзвичайно патріотичним і теплим. Проректорка університету Лариса Арсеньєва подякувала бійцям за те, що вони у нас є, і що захищають нас від ворога, ризикуючи своїми життями!
