Студенти 4-го курсу кафедри біотехнології і мікробіології Юлія Болкун і Володимир Третяк проходили навчальну практику на ПрАТ «Компанія Ензим» – найбільшому виробнику дріжджів в Україні. Компанія бере свій початок із далеких 1870-х років, коли на території сучасного заводу була заснована броварня. Уже у 1922 році завод почав випускати спиртові дріжджі для забезпечення власних потреб. А ось у 1945 році тоді ще Львівський дріжджовий завод почав виготовляти виключно хлібопекарські дріжджі.
Розпочали наші практиканти зі знайомства із засівним боксом. Саме тут мікробіологи Дмитро і Соломія із пробірки засівають культуру у спеціальні засівні бутлі, які після культивування потрапляють у 2 ферментери об’ємом 10 м3та 14 м3. Далі культуральна рідина потрапляє у велетенські 5-ти поверхові ферментери об’ємом 75 м3та 100 м3. Тут довгі 16 годин дріжджі «набираються сил», адже попереду товарна стадія ферментації, яка відбувається у 8-ми ферментерах. Після цього вже фактично готові дріжджі подаються на сепарацію, де їх відділяють від залишків поживного середовища, звідки вони прямують на вакуум-фільтри, там на них напилюють крохмаль і «вичавлюють» воду. А вже потім, так зване, дріжджове тісто прямує прямісінько на фасувальну дільницю, де фасувальний апарат працює зі швидкість шість брусків за секунду! Далі бруски пакуються у ящики, які вправно складає та розвозить по полицях чудо-робот.
Із сухими дріжджами все трішки складніше, вони перед пакуванням відправляються у «відпустку», так жартує тутешній персонал. На питання: «Чому відпустка?», відповідають так: «Тому що, ці дріжджі спочатку «загорають» у спеціальній сушильній шафі, а потім у циклонах відчувають себе наче на американських гірках».
Студенти зізнаються, що перша думка, яка виникла у них в той момент, коли вони зайшли на виробничу дільницю: «Все-таки правду нам розказував Юрій Васильович на парах з планування виробництв галузі: і СІР-мийка тут є, і теплообмінники, і трубопроводів багато». На практиці їм також довелося згадати пари з екобіотехнології, де вони дізналися, що стічні води зі всього виробництва очищають в аеротенках і метантенках. Це цілий масивний комплекс очисних споруд, у метантенках якого утворюється близько 7000 м3 біогазу за добу, що забезпечує 70% потреб виробництва.
Більше ж всього часу наші практиканти проводили в мікробіологічній лабораторії, де їм довірили провести повний цикл мікробіологічного контролю - починаючи з відбору проб і закінчуючи їх аналізом.
Практика справила на студентів надзвичайне враження, адже коли слова про біотехнологію з книжок стають реальністю, то їх важко знову перетворити на слова – краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати.