Доволі непросто знайти в календарі свято, яке могло б бути спільним для України, Англії та Америки, окрім уже добре знаних Хеловіна 31 жовтня та Дня подяки в останній четвер листопада. Та хто шукає, той знайде. Тому спільно зі студентами-технологами першого курсу для засідання кіноклубу було обране 21 жовтня – Всесвітній день яблук.
Як відомо, яблуня родом із Малої Азії, надалі її культивували в Палестині та Єгипті, а звідти завезли до Європи. Яблука почали вживати в їжу понад 8,5 тисяч років тому. Смакові та цілющі властивості яблука описані ще в рукописах, знайдених у єгипетських пірамідах і гробницях. Навіть комп’ютерна компанія Apple Maсintosh обрала своїм символом яблуко.
Для перегляду здобувачам груп ТІ-1-1 і ТІ-1-2 Навчально-наукового інституту харчових технологій професорка кафедри іноземних мов професійного спрямування Наталія Науменко запропонувала документальний фільм «Чудесне яблуко». Головний його персонаж – японський селекціонер Акінорі Кімура, котрий вирощує яблука за особливою методикою – без застосування добрив (не лише хімічних, а й натуральних). Складний шлях довелося йому пройти (адже без добрив яблуні хворіли, засихали та гинули), але природа підказала йому розгадку – «подружити» плодові дерева… з бур’янами. І не забувати обприскувати крони яблучним оцтом.
Такий симбіоз привів до значного покращення ситуації. На радощах Акінорі-сан не лише відзначив цю подію, випивши доброго саке, а й трохи «почастував» своїх підопічних, крапнувши їм по кілька крапель напою під корені…
Нині склався своєрідний бренд – «яблука від Кімура», що їх замовляють для приготування фірмового супу шеф-кухарі найдорожчих японських ресторанів. Навіть тим, хто підпишеться на офіційний сайт садівника, видають премію у вигляді яблук нового врожаю!
Головне – прислухатись до себе. І до яблуні.
І цю науку перейняли також і наші здобувачі. Окрім власне сюжету фільму, під час засідання обговорили й деякі питання, пов’язані з власним досвідом споживання яблук. Зокрема, які сорти «здоровіші» – чи зелені, чи червоні. Висловлювалися здебільшого на користь зелених, одначе прозвучала й така точка зору: «Кожен сорт яблук здоровий по-своєму. У зелених багато вітамінів, органічних кислот і заліза, зате червоні цінні своїм пектиновим наповненням».
Ішлося також і про яблуко як культурний символ. Здобувачі активно згадували прислів’я та приказки, пов’язані з яблуками – як українські, так і європейські; ознайомилися також із невідомими їм раніше фразеологізмами про яблука (наприклад, to compare apples and oranges – порівнювати непорівнюване; apple-pie order – ідеальний порядок; square apple – людина порядна, але наївна). Особливим «подарунком» стала згадка про американського поета Роберта Фроста – автора поезії «Родина розоцвітих», у котрій ідеться також і про яблуню.
…Одним словом, яблуко – не лише плід надзвичайно корисного та красивого роду. Не лише культурний лейтмотив, характерний для цілого світу. Яблуко – це ще й символ, здатний сполучити методи різних наук і мистецтв задля увиразнення його цілющих властивостей; стати виразником єднання різних поколінь, технологів і філологів, викладачів і студентів у пізнанні його сутності. Тому-то і українці, і представники англомовних країн воліють визнавати його образом переважно позитивним – метафорою ідеального порядку, чесності (хоча й відтіненої наївністю), любові та пошани, родинного затишку та природної краси.
