Кожному науково-педагогічному працівникові протягом своєї викладацької діяльності доводиться писати чимало наукових статей. Існує велика кількість наукових видань: журналів (як вітчизняних, так і міжнародних), збірників статей, матеріалів конференцій тощо.
Останнім часом в освіті велика увага приділяється дотриманню правил академічної доброчесності, одним із найчастіших порушень якої є запозичення певних постулатів чужих наукових доробків, а також місцями невиправдане та часте самозапозичення (так звані плагіат і самоплагіат).
Які наукові журнали є справжніми, з дійсним індексом цитування, а які є «хижацькими» виданнями, що створюються з метою заробити гроші на авторах? Як проблему антиплагіату перетворити на помічника? Коли самоцитування допустиме і навіть необхідне? На ці та інші запитання дали відповіді експерти компаній «Clarivate Analytics» та «Антиплагіат» Юрій Богоров і Юрій Чехович у ході цікавого, а головне ‒ пізнавального вебінару «Этика научных публикаций и инструменты повышения качества Web of Science и антиплагиат».
Доцент кафедри іноземних мов професійного спрямування Світлана Мусійчук, яка стала учасником цього вебінару, говорить: «Карантин, попри усі негаразди, які він приніс, надав нам більше можливостей, часу та безкоштовного доступу до різноманітних навчальних програм, платформ, вебінарів, онлайн-конференцій і курсів підвищення кваліфікації. Я впевнена, що викладачі повернуться на свої робочі місця з неабияким багажем нових знань, умінь, і збагачені методичним досвідом, як вітчизняним, так і зарубіжним, для ефективного викладання своїх дисциплін».
