Українська електро- та теплогенерація – це млрд кВт/год електроенергії, це тисячі МВт теплової енергії. Проте, яку ціну за такі об’єми платить українська екологія та чим дихають українці? Про це йшлося у проекті «ЕнергоНЕзалежність» 5-го каналу з автором, ведучим та аналітиком з питань енергетики Миколою Войтівим та Ігорем Вольчиним, доктором технічних наук, заступником директора з наукової роботи Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України, професором кафедри теплоенергетики та холодильної техніки НУХТ.
Глядачі дізналися, що для того, щоб виробити електроенергію, теплову енергію, спалюють мільйони десятків тон вугілля, мільярди кубів природного газу, в результаті утворюються викиди, димові гази – це, відповідно, сотні тисяч тон, мільйони тон, що містять речовини, шкідливі для людей і довкілля.
Серед викидів – речовини хімічного або біологічного походження, що є або надходять в атмосферне повітря і можуть прямо або опосередковано чинити негативний вплив на здоров’я людини та стан довкілля – діоксид сірки, оксиди азоту, пил від існуючих великих спалювальних установок (ТЕЦ, ТЕС, котельні), номінальна теплова потужність яких становить 50 МВт і більше.
«Викиди діоксиду сірки у довкілля перевищують мільйон тон на рік», – стверджує заступник директора з наукової роботи Інституту вугільних енерготехнологій НАН України, керівник з розроблення Національного плану скорочення викидів Ігор Вольчин. За його словами «національний план скорочення викидів забруднюючих речовин від великих спалювальних установок (НПСВ) – це програма дій, котра має амбітну мету досягти того рівня викидів, який європейці досягли 20-25 років тому. Це дасть змогу зробити електро- та теплоенергію екологічно чистою. НПСВ чітко вказує на механізм для енергокомпаній, як поступово має відбуватися зменшення викидів, тобто, закладено лінійне скорочення викидів від кожної спалювальної установки. Ті дев’яносто великих спалювальних установок, що увійшли до Національного плану скорочення викидів, потребують інвестицій у 5-6 мільярдів євро за 15 років, які мають бути використані на газоочисні установки. Ще таку саму суму треба вкласти і в реконструкцію основного обладнання».
Україна не встигла імплементувати та виконати умови Директиви 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у повітря, на зміну цій директиві ухвалили Директиву 2010/75/ЄС про промислові викиди. Це пов’язано з багатьма чинниками і, зокрема, з фінансовою складовою.
«У провідних європейських країнах 20% становлять витрати на екологічні заходи. В Україні 85%-90% вартості електроенергії становить паливо. На екологію нічого не залишається, – зазначив фахівець і додав – керівники електростанцій, керівники енергокомпаній ще не зовсім розуміють, що екологія є найважливішим чинником для розвитку промисловості в цілому і енергетики зокрема».
Тому українці досі змушені дихати викидами забруднюючих речовин від великих спалювальних установок.
Переглянути програму можна за посиланням https://www.5.ua/ekonomika/dioksyd-sirky-oksyd-azotu-ta-pyl-chym-dykhaiut-ukraintsi-166738.html
