Випускник Національного університету харчових технологій
Позивний: «Mark»
Вадим Віталійович Марченко народився 19 квітня 1991 року в місті Києві. Саме тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, сформувалися риси характеру та життєві цінності. Після здобуття повної загальної середньої освіти вступив до Національного університету харчових технологій, який успішно закінчив у 2016 році, здобувши вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст». Після завершення навчання проживав і працював у Києві. За спогадами друзів і близьких, Вадим був щирою, доброзичливою, справедливою людиною, завжди готовою підтримати інших. Попри відносно безпечне життя в столиці та необхідність піклуватися про літню матір, він свідомо обрав шлях захисника України.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації Вадим Марченко став до лав Збройних Сил України. 2 березня 2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією. Спочатку проходив службу на посаді водія протитанкового відділення гранатометного взводу 4-ї роти охорони 2-го батальйону. Із 27 червня 2022 року обіймав посаду старшого навідника 1-го гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А4395 – 34-го окремого мотопіхотного батальйону у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. У військовому колективі мав позивний «Mark». Як старший навідник протитанкового підрозділу виконував бойові завдання із застосування протитанкових засобів у складі підрозділу вогневої підтримки. Побратими згадують його як мужнього, врівноваженого, надійного воїна, який ніколи не втрачав людяності, підтримував товаришів і до останнього залишався вірним військовому обов'язку.
Наприкінці серпня-на початку вересня 2022 року підрозділи 57-ї окремої мотопіхотної бригади брали участь у контрнаступальній операції Сил оборони України на Південнобузькому напрямку. Одним із ключових районів бойових дій став Інгулецький плацдарм (стратегічний військовий рубіж на півдні України, створений силами ЗСУ на південному березі річки Інгулець у вересні 2022 року під час контрнаступу на Херсонщині), де українські військові вели запеклі бої за звільнення тимчасово окупованої території Херсонщини.
4 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Безіменне Херсонської області старший солдат Вадим Марченко загинув унаслідок бойового зіткнення з російськими окупаційними військами. До останньої миті свого життя він залишався вірним військовій присязі, військовому обов'язку та українському народові.
Вадима Марченка поховали в рідному Києві. На офіційному інтернет-представництві Президента України була зареєстрована електронна петиція №22/189162-еп про присвоєння старшому солдату Марченку Вадиму Віталійовичу звання Героя України (посмертно). Незважаючи на те, що петиція не набрала необхідної кількості голосів для її подальшого розгляду, вона стала свідченням глибокої вдячності людей, які прагнули гідно вшанувати пам'ять воїна. Адже найвищим підтвердженням його героїзму є не кількість відданих голосів, а самопожертва заради свободи, незалежності та майбутнього України.
Після загибелі Вадима Марченка залишилася літня хвора мати, яка втратила єдиного сина.
Ім'я Вадима Марченка увічнене не лише в пам'яті рідних, друзів, побратимів і колективу Національного університету харчових технологій, а й у загальнонаціональній електронній «Книзі пам'яті загиблих за Україну» (Memorybook), яка зберігає імена українських воїнів, що віддали своє життя за свободу й незалежність України. Це свідчення того, що його подвиг став невід'ємною частиною новітньої історії Української держави.
Про Вадима Марченка назавжди вписано в літопис Національного університету харчових технологій серед випускників, які віддали своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України. Його мужність, самопожертва, вірність присязі та незламна любов до Батьківщини є прикладом справжнього патріотизму й високої громадянської відповідальності для нинішніх і майбутніх поколінь.
Вічна пам'ять і слава Герою!