У добу повномасштабної російської агресії проти України архетипами стійкості та незламності стали долі людей мистецтва: одним із них став поет, педагог і перекладач, представник українського Розстріляного Відродження Михайло Драй-Хмара (1889 – 1939). З нагоди 135-річчя від дня його народження 22 січня 2024 року в Українському державному університеті імені М.П. Драгоманова співробітник Національного авіаційного університету Сергій Черіпко захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою «Авторський голос у літературній спадщині Михайла Драй-Хмари».
Наукова керівниця роботи – докторка філологічних наук, фахівчиня з питань сучасної української літератури Тетяна Бикова, представниця УДУ імені Драгоманова; офіційні опонентки – докторка філологічних наук, професорка кафедри іноземних мов професійного спрямування НУХТ Наталія Науменко та кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри мовної підготовки Національного медичного університету імені академіка О.О. Богомольця Наталія Шевель. У науковому заході взяли активну участь члени спеціалізованої вченої ради – викладачі вишів Києва (Ніна Осьмак, Олена Анненкова, Олена Юферева, Оксана Корнієнко, Ірина Приліпко), Полтави (Світлана Ленська), Запоріжжя (Ольга Турган), Сум (Лариса Горболіс), Кривого Рогу (Світлана Ковпік), Івано-Франківська (Наталія Мафтин). Голова спецради – доктор філологічних наук, професор, представник великої династії літературознавців Володимир Погребенник – вів засідання з-за кордону, з Австрії, за допомогою програми Google Meet, і це було значною мірою символічно.
Зустріч представників багатьох різних за профілем закладів вищої освіти у парадигмі літературознавчого дослідження уже сама собою інтригує: наскільки спільними та відмінними виявляться їхні погляди на творчу спадщину Михайла Драй-Хмари – лірика, доробок якого нам іще належить оцінити у повному обсязі?
Відомо, що молодий Драй-Хмара безпосередньо прилучився до наукової та навчальної роботи Кам’янець-Подільського державного українського університету: викладав він слов’янознавство, історію польської мови, староцерковнослов’янську та старосербську мови, порівняльну граматику слов’янських мов. Єдину прижиттєву збірку лірики «Проростень» він видав 1926 р. у Києві. То що ж таке авторський голос поета, заломлений крізь натурфілософізм і культурологічність індивідуального стилю? На це запитання дисертант відповів так: це – «свідомість автора на всіх структурно-функціональних рівнях художньої системи, що допомагає зафіксувати погляди митця, методи й прийоми ідіостилю». Відтак, оперуючи цим терміном, Сергій Черіпко послідовно простежив становлення індивідуального стилю М. Драй-Хмари, що засвідчило унікальність його віршів, прозових творів – щоденників, листів, наукових праць. Результат великої роботи закономірний – усі 12 членів спеціалізованої вченої ради проголосували за присудження дисертантові наукового ступеня кандидата філологічних наук.
…Григорій Костюк у спогадах про неокласиків писав: «Михайла Драй-Хмару вперше побачив, коли той під час літературного суду над романом Володимира Винниченка «Чесність із собою» виступав «адвокатом» твору. Саме його промова, у якій було ретельно зважено всі «за» і «проти», виявилася настільки сильною, що спонукала усіх присутніх уважно перечитати не лише «Чесність…», а й усі наявні у книгозбірні Кам’янець-Подільського університету Винниченкові твори. Без перебільшення, це була рецептивна естетика в дії». І сьогодні, через більш ніж сто років, Сергій Черіпко виступив таким же «адвокатом» для самого Драй-Хмари, тонко відчувши відлуння його авторського голосу. Своєю промовою він захопив присутніх настільки, що вже після завершення засідання ради вони запланували собі перечитати твори відомого неокласика: хтось – «Щоденники», хтось – листування, а хтось – поезії...
Незважаючи на доволі неспокійну обстановку того дня – тричі упродовж п’яти годин лунав сигнал повітряної тривоги через вильоти ворожих винищувачів – науковці з різних міст, у тому числі прифронтових, майже не відчували страху. Здавалося, що покровитель усіх промовців Святий Іван Золотоуст поставив на сторожі біля них потужне Слово, котре, мов оберіг, осяяло кожного своїм світлом. Із великою вдячністю і Михайлові Драй-Хмарі, і авторові дисертації, і одне одному члени спецради та опоненти покидали гостинну залу засідань Українського державного університету імені М.П. Драгоманова, прокреслюючи подумки нові напрями наукових, у тому числі порівняльних, студій.