Останнім часом у світову свідомість швидкими темпами увірвалось коротке слово з величезним потенціалом – «нано», яке здатне пробуджувати в уяві здогадки про найсильніші зрушення майже у всіх галузях науки та техніки, і водночас породжувати питання про те, як ці зміни можуть вплинути на етику, економіку, міжнародні відносини, повсякденне життя та розуміння людиною свого місця у Всесвіті. Так, дехто стверджує, що нанотехнології – це універсальний спосіб лікування всіх хвороб, а хтось переконаний, що розвиток цієї сфери уособлює в собі можливість створення нових засобів, які в подальшому спричинять біологічні війни та зможуть знищити людство.
Магістрантка першого року навчання Дар’я Синявська вважає, що дослідження у цій галузі є досить цікавими, тому коли її наукова керівниця, доцентка Наталія Грегірчак запропонувала попрацювати у напряму цієї тематики вона не вагалася, оскільки розроблення інноваційних пробіотиків із наночастинками металів є також близькою здобувачці з огляду працевлаштування. Ці препарати є потенційно багатообіцяючою сферою профілактики та лікування шлунково-кишкових розладів людини, крім того вони можуть використовуватися для лікування нейродегенеративних, інфекційних та онкологічних захворювань.
З огляду на значну частину опрацьованої літератури, теоретично розроблений у майбутньому нанобіокомпозит повинен мати зручну лікарську форму, а найголовніше – бути безпечним і біосумісним для тварин і людини за показниками цитотоксичність та генотоксичність. Досить цікавим є механізм мікробного синтезу наночастинок металів молочнокислими бактеріями, адже він може бути, як внутрішньоклітинним, так і позаклітинним. Зокрема процес внутрішньоклітинного синтезу передбачає захоплення, біоредукцію та ущільнення різних наночастинок, а позаклітинний складається із секреції ферментів, біоредукції та укупорки частинок. Багато вчених стверджують, що позаклітинний синтез є кращим, оскільки процес очищення є легшим порівняно з внутрішньоклітинними методами.
Таким чином, наночастинки металів і пробіотики можуть створювати синергетичний ефект для покращення здоров’я людини, однак розроблення таких препаратів потребує глибшого дослідження їх безпеки, токсичності, бiорозчинностi й впливу на навколишнє середовище, адже це дозволить у майбутньому якісно й безпечно застосовувати ретельно досліджені технології як найбільш екологічно сприятливі та ефективні.
Бажаємо наснаги й успіху магістрантці в її дослідженнях!
