випускник факультету автоматизації і комп’ютерних систем НУХТ
Святослав Вікторович Романчук народився у 1989 році.
У 2006 році вступив до Національного університету харчових технологій, де навчався на факультеті автоматизації і комп’ютерних систем за спеціальністю «Інженер автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій». Уже в студентські роки вирізнявся глибокими технічними знаннями, нестандартним мисленням, відповідальністю та здатністю знаходити рішення у найскладніших ситуаціях.
За спогадами викладачів і одногрупників, Святослав був людиною гострого розуму, виняткової інженерної точності та внутрішньої принциповості. Його поважали за інтелігентність, людяність, надійність і готовність завжди допомогти іншим.
Після завершення навчання Святослав Романчук працював у сфері високих технологій та інженерних систем, був залучений до технічних проєктів міжнародної медіамережі Al Jazeera. Попри можливість професійного розвитку за кордоном, принципово обрав життя і роботу в Україні.
Окреме місце у його житті займала громадська діяльність. Святослав був добре відомий серед українських спелеологів, дослідників печер та альпіністської спільноти. У 2014-2015 роках став одним із засновників Kyiv Animal Rescue Group – команди порятунку тварин, яка допомагала рятувати тварин у надзвичайно складних умовах. Використовуючи свої інженерні знання, технічні навички та досвід висотних робіт, він особисто врятував сотні життів.
З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації Святослав Романчук без вагань став на захист України. 24 лютого 2022 року, повернувшись із закордонного відрядження, він добровільно вступив до лав Сил територіальної оборони міста Києва, а згодом вирушив на передову.
На фронті Святослав виконував надзвичайно важливу та складну роботу військового інженера і зв'язківця. Його головним завданням було забезпечення стабільного та безперебійного зв’язку між підрозділами на передових позиціях. Святослав власноруч програмував і налаштовував радіостанції, ремонтував пошкоджену техніку, відновлював лінії зв’язку та забезпечував роботу обладнання безпосередньо під артилерійськими обстрілами. Фактично він став одним із ключових технічних фахівців підрозділу на «нулі», де кожна хвилина стабільного зв’язку могла врятувати життя українських воїнів.
Наприкінці 2023 року Святослав виконував бойові завдання на Лиманському напрямку – одному з найважчих відрізку фронту. Райони Серебрянського лісництва, Кремінної та Куп’янська стали ареною безперервних боїв. Російські війська намагалися прорвати українську оборону та повернути втрачені позиції, застосовуючи масовані артилерійські удари, мінометні обстріли, штурмові групи та ударні безпілотники.
Українські захисники тримали оборону в надзвичайно складних зимових умовах – у лісах, болотистій місцевості та під постійним вогнем ворога. Саме в таких умовах Святослав забезпечував координацію підрозділів і підтримував роботу зв’язку безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
У ніч на 28 грудня 2023 року Святослава терміново викликали на позиції для виконання бойового завдання. Під час чергового артилерійського обстрілу російський снаряд розірвався поруч із захисниками. Один із уламків смертельно поранив Святослава – осколок перебив сонну артерію. Поранення виявилося несумісним із життям. Йому назавжди залишилося 34 роки.
На початку січня 2024 року в Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві відбулася заупокійна служба за полеглим Захисником України. Провести Святослава в останню путь прийшли рідні, друзі, колеги, побратими, волонтери та представники зоозахисної спільноти. Його поховали з військовими почестями у рідному Києві.
За особисту мужність, самовідданість та вірність військовому обов’язку солдат Святослав Вікторович Романчук був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Колеги та друзі згадують Святослава як людину надзвичайної скромності, високої культури та великої внутрішньої сили. Побратими говорять про нього як про фахівця, на якого можна було покластися у найнебезпечніший момент, а друзі – як про людину, яка ніколи не проходила повз чужу біду.
Світла пам’ять про Святослава Романчука назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів, викладачів і випускників Національного університету харчових технологій та всіх, хто шанує подвиг Захисників України.
Вічна пам’ять Герою-захиснику!