Випускник Національного університету харчових технологій 2019 року.
Позивний: «Печеніг»
Євгеній Лемешенко народився 5 жовтня 1995 року у місті Світловодську Кіровоградської області. Коли йому було три роки, родина переїхала до міста Фастова Київської області, де минули його дитинство та юність. Саме тут формувався його характер – сильний, відповідальний, небайдужий до людей і готовий завжди ставати на захист тих, хто потребував допомоги.
У 2013 році він закінчив Фастівську загальноосвітню школу № 3. Ще зі шкільних років захопився бойовими мистецтвами та військово-патріотичним вихованням, займаючись у військово-патріотичному клубі «Каскад». Згодом сам став інструктором клубу, навчаючи дітей і молодь основам рукопашного бою, дисципліни, витривалості та взаємної підтримки.
Володіння бойовими мистецтвами було для Євгенія не лише видом спорту. Воно стало способом життя, школою характеру і моральних принципів. Він виховував у своїх учнях не прагнення до сили заради сили, а повагу до людини, відповідальність, самовладання та готовність захищати слабших. Саме ці якості визначали його життєве кредо задовго до початку військової служби.
У 2019 році Євгеній Лемешенко закінчив Національний університет харчових технологій, здобувши кваліфікацію інженера-механіка. Навчання в університеті стало важливим етапом його професійного та особистісного становлення, сприяло формуванню інженерного мислення, відповідальності та наполегливості у досягненні поставленої мети.
Після завершення навчання він продовжив здобувати освіту і у 2021 році закінчив Національний університет імені Григорія Сковороди в Переяславі, де здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури. Поєднання інженерної освіти, педагогічної діяльності та багаторічного захоплення бойовими мистецтвами стало міцною основою його подальшого життєвого шляху, присвяченого вихованню молоді, служінню суспільству та захисту України.
Євгеній працював учителем фізичної культури у Фастівському ліцеї № 7, був тренером із рукопашного бою, наставником дітей та молоді. Він був професіоналом своєї справи, улюбленим тренером дітей і користувався повагою серед їх батьків. Водночас активно займався діяльністю Національної скаутської організації України «Пласт», був станичним пластового осередку у Фастові та інструктором численних молодіжних вишколів. Побратими й вихованці знали його за пластовим і бойовим псевдо «Печеніг».
Попри право на бронювання як педагогічного працівника, Євгеній свідомо відмовився від нього. 24 лютого 2022 року він добровільно увійшов до лав територіальної оборони України й у перший же день повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист України.
Свій бойовий шлях він розпочав у лавах територіальної оборони, проходячи службу спочатку у 208-му, а згодом у 250-му батальйонах ТрО. Обіймав посаду командира розвідувального відділення розвідувального взводу (командир спецназу, тренер із рукопашного бою), де вже з перших місяців війни проявив високий професіоналізм, відповідальність і природні лідерські якості.
Прагнучи бути максимально корисним у боротьбі за незалежність України, Євгеній успішно пройшов один із найскладніших відборів до Сил спеціальних операцій Збройних Сил України – кваліфікаційний курс (Q-курс). Після його завершення став командиром групи спеціального призначення 2-ї команди 1-го загону 73-го Морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого. Військове звання – старшина 1-ї статті. Євген зберіг свій позивний «Печеніг».
Підрозділ, у якому служив Євгеній Лемешенко, виконував найскладніші бойові завдання в складі Сил спеціальних операцій України: проводив спеціальну розвідку, рейдові та диверсійні операції, діяв у тилу противника, забезпечував просування українських військ та ураження важливих військових об'єктів ворога. Як командир групи спеціального призначення він очолював складні бойові операції на півдні України – у дельті Дніпра, поблизу населених пунктів Берегове, Велетенське та на острові Нестрига. У складних умовах плавневої місцевості його підрозділ проводив спеціальні операції, забезпечуючи виконання бойових завдань Сил спеціальних операцій України.
Завдяки його холоднокровності, професіоналізму, ретельному плануванню та виваженим рішенням група успішно вибивала противника із займаних позицій, зривала спроби висадки ворожих десантів і забезпечувала безпечне введення українських підрозділів на звільнені рубежі. Серед побратимів він користувався беззаперечним авторитетом як вимогливий до себе, відповідальний і надійний командир, який ніколи не залишав своїх людей у небезпеці.
У вересні 2024 року українські Сили оборони проводили спеціальні операції на території Курської області російської федерації. Підрозділи Сил спеціальних операцій виконували надзвичайно складні бойові завдання, спрямовані на послаблення військового потенціалу противника, зрив його логістики та забезпечення успішних дій українських військ. У ніч з 15 на 16 вересня, під час одного з бойових виходів поблизу села Обухівка Кореневського району група, яку очолював Євгеній Лемешенко, потрапила під масований артилерійський обстріл і атаки ударних безпілотників. Один із військовослужбовців отримав тяжке поранення. Євгеній особисто надав йому першу допомогу, організував евакуацію, після чого залишився прикривати відхід побратимів. До останнього подиху він виконував свій військовий обов'язок, рятуючи життя інших. Герой здійснив свій останній подвиг, до кінця залишившись вірним військовій присязі, бойовому братерству та Україні.
21 вересня 2024 року Євгенія Лемешенка з військовими почестями поховали на Алеї Слави кладовища міста Фастів. Міський голова та громада прощалися з ним як із легендарним земляком, педагогом і Воїном, який виховав не одне покоління патріотів.
За виняткову мужність, особистий героїзм, самовідданість і вірність українському народові Указом Президента України № 72/2025 від 6 лютого 2025 року Євгенію Олеговичу Лемешенку посмертно присвоєно найвище державне звання – Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Його близькі згадують Євгена як людину неймовірної внутрішньої сили, щирості й безмежного світла. Наречена Анастасія Сізова: «Євген – це дуже щира та смілива людина. Він завжди йшов уперед, не боявся випробувань, які були на його шляху».
Він завжди казав: «Я склав свою пластову присягу.., буду змінювати світ на краще і не зверну з обраного шляху».
Побратими зазначали, що він був природженим лідером, який ніколи не ховався за спинами інших, мав абсолютний авторитет і врятував чимало життів, до останнього залишаючись вірним своїй команді та Україні. Ці слова найкраще передають його характер. Він був людиною, яка ніколи не шукала легких шляхів, не відступала перед небезпекою і до останнього залишалася вірною своїм принципам.
Його виховник Юрій Пустовій відзначає: «З перших днів пішов захищати Україну, не ховаючись за «бронь» вчителя… Долучився до спільноти розвідників, а згодом, пройшовши складний відбір, став оператором ССО (командиром групи). Євген загинув як справжній патріот – захищаючи Батьківщину і свою родину».
Пам'ять про Євгенія Олеговича Лемешенка назавжди житиме в серцях його рідних, друзів, побратимів, вихованців, викладачів і всіх, хто мав честь знати його особисто. Для Національного університету харчових технологій він назавжди залишиться уособленням честі, мужності, відповідальності та безмежної любові до України. Його ім'я навічно вписане в історію університету як випускника, який віддав власне життя за свободу, незалежність і майбутнє Української держави.
Подвиг Євгенія Лемешенка й надалі надихатиме нові покоління студентів, нагадуючи про найвищу ціну, яку Українські Воїни заплатили за право свого народу жити у вільній, незалежній країні. Допоки живе пам'ять про Героїв, доти живе й Україна!
Схиляємо голови у глибокій скорботі перед світлою пам'яттю Героя України Євгенія Олеговича Лемешенка.
Вічна пам'ять і слава Захиснику України! Герої не вмирають!