Студент (до 2015 року) Національного університету харчових технологій.
Позивний: «Малі»
Євгеній Олександрович Брах народився 2 жовтня 1995 року у селищі Машівка Полтавської області. Дитинство і юність минули в селі Селещина, де він навчався у місцевій школі (нині – Селещинський ліцей). З ранніх років вирізнявся наполегливістю, внутрішньою дисципліною, відповідальністю та любов'ю до спорту. Саме ці риси згодом стали визначальними у його життєвому виборі.
Ще в дитячі роки Євгеній мріяв про професію військового. Це була не швидкоплинна юнацька захопленість, а свідоме прагнення присвятити своє життя служінню, що з роками лише зміцнювалося. Водночас він не був певен, що колись зможе здійснити свою найзаповітнішу мрію – вступити до Французького іноземного легіону. Йому здавалося, що для цього необхідно досконало володіти французькою мовою та мати майже недосяжний рівень підготовки.
У 2011 році вступив до Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій, який успішно закінчив у 2014 році.
Того ж 2014 року Євгеній став студентом Національного університету харчових технологій у Києві. Навчався в Навчально-науковому інженерно-технічному інституті ім. акад. І.С.Гулого за спеціальністю «Енергомашинобудування», здобуваючи фах інженера-механіка. Уже під час навчання він вирізнявся відповідальністю, дисциплінованістю та наполегливістю. Водночас дедалі більше усвідомлював своє справжнє покликання – військову службу, яка, на його переконання, вимагала не лише фізичної витривалості, а й високої відповідальності, самодисципліни та готовності приймати складні рішення. У студентські роки Євгеній долучився до подій Революції Гідності, поділяючи прагнення українців до свободи, демократії та європейського майбутнього.
Після початку російської агресії проти України у 2014 році Євгеній прагнув добровольцем вирушити на схід держави, однак через вік не зміг вступити на військову службу – на той час йому було лише дев'ятнадцять років. Усвідомлюючи, що має використати цей час для професійного й особистого зростання, він тимчасово залишив навчання в університеті, щодалі виїхав до Польщі, а невдовзі, дізнавшись, що незнання французької мови не є перешкодою для вступу до Французького іноземного легіону, вирушив до Франції. Саме цей крок став початком його професійного військового шляху, який згодом привів його до лав Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
У 2015 році він добровільно вступив до Французького іноземного легіону – одного з найавторитетніших військових формувань світу. Вступні випробування до Французького іноземного легіону Євгеній пройшов успішно. Висока фізична підготовка, витривалість, самодисципліна та психологічна стійкість дали йому змогу впевнено подолати всі етапи відбору. Євгеній швидко усвідомив, що військова служба є його справжнім покликанням. Протягом п'яти років проходив службу, здобув значний професійний військовий досвід, виконував завдання відповідно до стандартів армій країн НАТО, сформував високий рівень професійної підготовки та лідерських якостей. За сумлінне виконання службових обов'язків він користувався повагою командування і побратимів. Після завершення контракту у вересні 2020 року залишив службу у військовому званні капрала.
Після завершення базового вишколу Євгеній брав участь у міжнародних місіях. Він виконував службові завдання в Республіці Малі, назва якої згодом стала основою його бойового позивного – «Малі». Згодом проходив службу у Французькій Ґвіані, де набув цінного досвіду дій у складних природних умовах тропічних джунглів. Саме цей період став для нього важливою школою професійного та особистісного становлення.
Після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року Євгеній, маючи можливість залишитися за кордоном, без вагань повернувся до України. Спочатку воював у добровольчому підрозділі «Традиція і Порядок», після чого пройшов військову підготовку у Великій Британії та був зарахований до (ССО) Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
У складі ССО служив кулеметником. Його позивний «Малі» добре знали побратими. Військовослужбовці Сил спеціальних операцій виконують найскладніші бойові, спеціальні та розвідувальні завдання, значна частина яких не підлягає розголошенню з міркувань державної безпеки. Тому деталі окремих операцій, у яких брав участь Євгеній Брах, залишаються закритими. Водночас достовірно відомо, що він був одним із тих воїнів, кому довіряли виконання особливо відповідальних завдань, що потребували високого професіоналізму, витримки, рішучості та абсолютної відданості військовій присязі.
21 вересня 2022 року Євгеній Брах загинув під час виконання спеціального бойового завдання на Запорізькому напрямку, у районі міста Енергодар. У той час українські підрозділи здійснювали надзвичайно складні бойові дії, пов'язані зі стримуванням російських військ і боротьбою за повернення контролю над районом Запорізької атомної електростанції. Як і більшість спецоперацій ССО, обставини цього бойового завдання офіційно не розголошуються.
У Героя залишилися мати, батько, сестра, дружина та маленький син, який народився у 2022 році.
Найболючішим спогадом про останню розмову з Євгенієм поділилася його дружина Карина Костенко: «Я завжди за нього хвилювалася, але була впевнена в його професіоналізмі. Перед завданням Женя сказав, що може не повернутися. Я на нього насварилася, сказала, щоб не говорив таких дурниць і нехай тільки спробує не повернутися. Чомусь тоді вперше в житті мені було спокійно…». Ці слова сьогодні сприймаються як одна з найзворушливіших сторінок пам'яті про Воїна, який до останнього залишався відданим своєму обов'язку.
Перші повідомлення про загибель Євгенія Браха почали з'являтися 24 вересня 2022 року. Побратими, друзі та всі, хто знав воїна, прощалися з ним у соціальних мережах. Один із побратимів із позивним «Янкі» написав: «Брат. Воїн. Справжній. Душа. Патріот. Найкращий серед нас. Найкращий серед найкращих. Приклад для всіх. Ти завжди залишишся в наших серцях! Знов сумую! Побачимося в іншому місці!» Ці слова стали щирим свідченням поваги до людини, яка своїм життям заслужила беззаперечний авторитет серед бойових товаришів.
18 жовтня 2022 року в Полтаві відбулося прощання з Євгенієм Брахом. Віддати останню шану Захисникові прийшли рідні, друзі, побратими, представники громади та небайдужі полтавці. Поховали Воїна на Алеї Героїв, де він знайшов свій останній спочинок серед тих, хто віддав життя за свободу й незалежність України.
Життя і подвиг Євгенія Браха були відзначені державою та українським суспільством як приклад високої військової честі й самопожертви. У відкритих джерелах містяться відомості про його посмертне нагородження орденом «За мужність» III ступеня. Разом із тим відповідний Указ Президента України відсутній у відкритому доступі, що може бути пов'язано з особливостями проходження служби у підрозділах спеціального призначення, де окремі документи про нагородження не підлягають публікації Особливість військової служби у підрозділах спеціального призначення передбачає, що відповідні Укази Президента України часто видаються під грифом «Таємно» або «Не для друку» й не оприлюднюються у загальному доступі, аби зберегти персональні дані та специфіку дій ССО. Також Євгенія Браха посмертно відзначено медалями «Хрест Свободи» та «За жертовність і любов до України». Ці нагороди стали визнанням його мужності, незламності духу, вірності військовому обов'язку та безмежної любові до Батьківщини.
Після загибелі воїна на офіційному інтернет-представництві Президента України було зареєстровано електронну петицію № 22/168128-еп про присвоєння Євгенію Браху найвищого державного звання – Героя України (посмертно). Петиція у визначений законом термін зібрала необхідну кількість голосів громадян України та була передана на розгляд Главі держави. Широка суспільна підтримка цієї ініціативи засвідчила глибоку повагу українців до подвигу молодого воїна та стала ще одним свідченням того, що його жертовність не залишилася непоміченою.
Світла пам'ять про Євгенія Браха живе не лише у спогадах рідних, друзів і побратимів, а й у добрих справах, які продовжують його життєві ідеали. У 2023 році на фасаді Селещинського ліцею відкрито меморіальну дошку на честь випускника, який віддав життя за свободу України. Машівська громада започаткувала щорічний спортивний турнір пам'яті Євгенія Браха, а також реалізує проєкт створення спортивного залу, про який він мріяв за життя. Родина Героя передала ліцею сучасну смугу перешкод та інтерактивний лазерний тир. Відтепер саме там, де колись навчався й зростав Євгеній, нові покоління школярів виховуватимуть у собі витривалість, силу волі, любов до спорту та відданість рідній державі – цінності, якими жив і які власним життям утвердив Захисник України. Ці ініціативи покликані виховувати молоде покоління на прикладі людини, яка власним життям довела, що честь, відповідальність і любов до Батьківщини є найвищими людськими цінностями.
Під час відкриття меморіальної дошки заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Олексій Бруслик сказав: «Євгеній має стати взірцем для наслідування. Він своїм прикладом показав, що завжди потрібно йти за своєю мрією. Коли почалася повномасштабна війна, він не міг залишатися у Франції, повернувся в Україну та виконував свій обов'язок до кінця». Машівський селищний голова Сергій Сидоренко наголосив, що пам'ять про Захисника житиме у спортивних змаганнях, які щороку проводитимуться для молоді, а також у новому спортивному залі, який стане символом його сили духу й любові до рідної землі.
Найбільшою оцінкою життя Героя стали слова його матері, Любові Матлаш: «Я ним пишаюся». Побратим Ігор Номан «Янкі», як згадувалось вище, згадував Євгенія словами: «Брат. Воїн. Справжній. Душа. Патріот. Найкращий серед нас…», а друг Ігор Чадюк написав: «Дякую тобі за захист України…». У цих коротких свідченнях – уся правда про людину, яку поважали за щирість, мужність, надійність і безумовну готовність стати на захист інших.
Євгеній Брах належав до покоління українців, яке мало можливість будувати власне життя далеко від війни. Проте він свідомо повернувся на Батьківщину. Його бойовий досвід, здобутий у Французькому іноземному легіоні, став надбанням Українського війська, а його життя – прикладом честі, відваги та відповідальності перед своїм народом.
Особливого значення сьогодні набуває і його прижиттєве інтерв'ю, записане в межах проєкту «ВОЇНИ». У ньому Євгеній Брах відверто розповідає про дитинство, навчання, шлях до Французького іноземного легіону, суворий військовий вишкіл, службу в міжнародних місіях, а також про рішення повернутися до України після початку повномасштабного вторгнення. Він ділиться власними роздумами про честь, військовий обов'язок, відповідальність за побратимів і майбутнє України. Після його загибелі це інтерв'ю набуло особливої цінності як живе свідчення думок, переконань і моральних принципів людини, яка до кінця залишилася вірною своєму вибору.
Саме життя Євгенія стало відповіддю на запитання, що означає бути Українським Воїном.
Національний університет харчових технологій із глибоким сумом і безмежною шаною вшановує пам'ять свого студента Євгенія Олександровича Браха. Для університетської спільноти він назавжди залишиться прикладом людини, яка поєднала прагнення до знань, професійного розвитку, фізичного й духовного гарту з найвищою громадянською відповідальністю та жертовним служінням Україні. Його ім'я навічно вписане в історію Національного університету харчових технологій серед тих, хто віддав найдорожче – власне життя – за свободу, незалежність і майбутнє Української держави. Світла пам'ять про Євгенія Браха житиме в серцях викладачів, студентів, випускників і працівників університету, а його подвиг і надалі надихатиме нові покоління на чесне служіння своєму народові та Батьківщині. Герої не вмирають. Вони живуть доти, доки живе пам'ять про них.
Світла пам'ять і вічна шана Захисникові України Євгенію Браху!