Здобувачі освіти, які вже поєднують роботу у фармацевтичній сфері з навчанням на кафедрі біотехнології і мікробіології, завершили проходження професійної практики безпосередньо на своїх робочих місцях. Серед них студенти групи ПФБ-1-1М, хімік-аналітик Єлизавета Дон і інженер-технолог Іван Косовець, що працюють на одному з найбільших підприємств фармацевтичного ринку України – АТ «Київмедпрепарат».
Магістранти зазначають, що проходження практики саме у тому місці, де вони вже працюють, дало їм глибше розуміння процесів, у яких вони вже беруть участь. Під час практики з’явився простір для ширшого бачення – як виконані аналізи впливають на якість кінцевого продукту, як працює система контролю якості, як знання теорії допомагає у реалізації практичних завдань. Також практика стала чудовою можливістю систематизувати знання, глибше зануритися у нормативні вимоги та зрозуміти їх прикладне значення.
Усе те, що здобувачі освіти проходили на парах – розрахунки, кожний етап виробництва, починаючи від принципів змішування сировини до отримання таблетки – усе «ожило» під час професійної практики. Навіть ті теми, які в теорії здавалися абстрактними, на практиці стали логічними та зрозумілими. Зокрема краще зрозуміти внутрішню логіку процесів на підприємстві допомогли знання з організації виробництва.
Цікавою для практикантів була презентація екологічної політики компанії. Виявилося, що АТ «Київмедпрепарат» має системний підхід до управління впливом на довкілля – утилізація відходів, фільтраційні системи, упровадження енергозберігаючих технологій тощо. Особливо вразило, що компанія сертифікована за міжнародним стандартом ISO 14001, який визначає вимоги до систем екологічного менеджменту, а також те, що на виробництві є внутрішні екологічні стандарти, які навіть жорсткіші за державні.
Практиканти вдячні колегам, які завжди готові поділитися досвідом, й керівникам, що підтримують і пояснюють усі складні моменти. Адже у компанії справді цінують молодих спеціалістів і заохочують розвиток зсередини – є програми наставництва, внутрішнє навчання, перспективи переходу на інші позиції.
Тож, для Єлизавети та Івана практика стала не просто черговим етапом навчання, а важливим досвідом, який зміцнив професійні орієнтири й надихнув на подальший розвиток. І хто знає, можливо, саме вони згодом особисто зустрічатимуть нових практикантів і передаватимуть знання вже у ролі наставників.
