Унікальну антологію лірики українських поетів-науковців «…Тому, що ти – поет» презентовано в Мистецькому салоні Київського національного університету імені Тараса Шевченка 10 квітня 2025 року.
«Поезія становить собою один із найцінніших дарів Духа людини, щоб утішити її в клопотах, понурості і в темноті матеріального існування». Вірогідно, що ці слова відомого українського письменника Василя Барки узяв собі за девіз упорядник видання «...Тому, що ти – поет: Антологія лірики українських поетів-учених» – доктор філологічних наук, професор Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, лавреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, «композитор художнього слова» Юрій Ковалів, приділивши увагу величному та величезному періодові розвитку української літератури: кінцеві ХV – початкові ХХІ століть, його суперечностям і найвагомішим художнім здобуткам, одним із яких і є поезія митців-науковців.
10 квітня, незважаючи на не по-весняному сувору, сніжну та морозну погоду, господарі та гості Мистецького салону Київського університету могли відчути, як на їхніх очах народжуються нові мікросвіти поетичного слова, нові планети, якими, мов казковий Маленький принц, подорожує душа кожного. І наяву бачить, як баобаби грубих слів відступають перед тендітними трояндами справжньої лірики, що йде від серця до серця…
Значна частина сучасних авторів, вірші яких увійшли до поетичної збірки, представляють Шевченків університет; одначе серед них належне місце зайняла професорка кафедри іноземних мов професійного спрямування нашого університету Наталія Науменко. Зокрема, під час презентації вона вирішила здивувати присутніх таким анаграмним віршем:
У слові «Тернопіль» – трель, і перо,
Політ, і літо, і трон:
Сонце спустило злотне цебро
У синій хвилястий льон.
У слові «Тернопіль» – рінь, і тепло,
Тло загадкових плетінь:
Місяць занурює срібне весло
У Південного Бугу глибінь...
І тим самим подала засновок до розгадування можливостей лексеми, з літер якої можна створити численні інші слова...
У поетичному діалозі стрілися представники різних поколінь – професори Юрій Ковалів, Дмитро Дроздовський, Анатолій Мойсієнко, Юрій Пелешенко, Анатолій Ткаченко, їхні молодші колеги Ірина Зелененька, Олена О’Лір, Надія Гаврилюк, Олена Кицан, Ольга Смольницька... Люди різні за віком і статусом, проте щиро залюблені у художньому слові. І, як справедливо зауважив «диригент» поетичного концерту Юрій Ковалів, наука і поезія – «два крила, які дають поштовх до творчого лету».
У викладенні поетичних узагальнень митець-науковець, відповідно до логіки художньої мови, здатен сполучити абстрактні схеми та уявлення науки із силою і красою поетичного образу, який значно поглиблює їхній зміст. Поезія – це душевний стан людини, закоханої в іншу людину, в своє довкілля, в свою роботу… Саме закоханість допомагає створити поетичне бачення світу, а вже творчий задум автора, особливий стиль його мислення підкаже, яку форму – чи віршову, чи прозову, чи драматичну, чи есеїстичну – обрати, аби виплекати в ній свій неповторний образ довкілля. Очевидним є те, що самі автори, представлені у розкішному антологічному виданні, – досвідчені вчені (філологи, політологи, лікарі, біологи); відтак вони знаходять нестандартні шляхи образотворення... «тому, що всі – поети!».
