випускник НУХТ
Позивний: «Найф»
Олег Зайцев народився у місті Жашків на Черкащині. З юних років він мав дві мрії – медицина та військова справа. Після 8 класу закінчив медичне училище, багато читав, цікавився філософією, історією та військовою підготовкою. Друзі та близькі згадують його як людину надзвичайної внутрішньої глибини, справедливості й відповідальності.
У 2001 році Олег закінчив Український державний університет харчових технологій (нині – Національний університет харчових технологій) за спеціальністю факультету технології цукристих речовин. У студентські роки він був одним із тих, хто створює навколо себе живе середовище: організував команду КВК, філософський гурток, підтримував однокурсників і допомагав друзям. Завдяки медичним знанням часто ставав для товаришів справжнім «університетським лікарем» у гуртожитку.
Після завершення навчання займався підприємництвом, працював у сфері виробництва продукції для ветеринарних та аграрних компаній. З 1995 року мешкав у Києві, де був одним із керівників підприємства «Крафт кемікалз», що виготовляє та постачає продукцію. Водночас мав і творчу сторону особистості – протягом кількох років був актором Київського театру «Дах». Саме там зустрів свою дружину Наталію, для якої, як і для їхніх двох доньок, став люблячим чоловіком і батьком.
Його мужній бойовий шлях розпочався у 2014-му. Із початком російської агресії Олег добровільно став на захист України – пішов боронити рідну землю у складі добровольчого підрозділу «Правий сектор», брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Воював у боях за Піски, тримав оборону в Авдіївській промзоні, діяв на Донеччині, рятуючи поранених як парамедик.
Побратими згадують, що він ніколи не залишав своїх і завжди був поруч там, де найважче. Згодом Олег Зайцев пройшов снайперську школу «Дике поле», став професійним снайпером-розвідником і розпочав системну співпрацю з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Його позивний «Найф» став відомим серед побратимів як символ витримки, точності та безстрашності. Серед військових мав репутацію воїна виняткової витримки, який завжди діяв попереду і до останнього прикривав своїх.
У 2022 році Олег закінчив кафедру військової підготовки Національного університету оборони України за спеціальністю «бойове застосування механізованих з’єднань, військових частин і підрозділів» з присвоєнням військового звання «молодший лейтенант».
Нова сторінка його звитяги розпочалася у час повномасштабного вторгнення й оборони Київщини. З перших днів він обороняв Київ і Київську область, беручи участь у знищенні ворожої техніки та живої сили противника.
У березні 2022 року під час оборони села Мощун діяв у складі снайперської пари та особисто знищив до 50 осіб противника. Також ефективно здійснював коригування вогню мінометів та артилерії по окупантах (підрахунок знищеної техніки на той період не виконувався). Під час звільнення міста Ірпінь знищив трьох противників, а у складі розрахунку квадрокоптера виявив і ліквідував бойову машину десанту противника разом із її екіпажем.
Указом Президента України за виявлену мужність і професіоналізм Олег Зайцев був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
У квітні 2022 року Олег у складі підрозділу виконував бойові і спеціальні завдання на Харківщині, внаслідок яких було знищено базу зберігання нафтопродуктів, що суттєво підірвало наступальні спроможності противника на Харківському напрямку. У складі розвідувальної групи здійснював розвідку кордону України та росії, розкрив склад, розташування, маршрути та графік патрулювання прикордонними військами росії ділянки державного кордону.
Особливе місце у його бойовому шляху займає операція на острові Зміїний – одна з найскладніших і найнебезпечніших операцій українських спецслужб у 2022 році.
7 травня 2022 року групи спецпризначенців ГУР МО України та СБУ висадилися на острів під щільним вогнем ворога. Олег Зайцев разом із побратимом Віталієм Ігнатенком був серед тих, хто першими вступили у запеклий ближній бій із російськими окупантами. Коли ситуація стала критичною та основна група отримала наказ відходити, Олег разом із побратимом добровільно залишилися прикривати відхід своїх товаришів. Ціною власного життя вони дали змогу врятувати інших воїнів і виконати бойове завдання.
Побратими згадували: «Найф» був людиною-кременем, професійним снайпером і розвідником вищого класу. Коли на Зміїному ситуація стала критичною, він не вагаючись прийняв вогонь на себе. Він виграв дорогоцінні хвилини для решти групи. Його подвиг – це чистий прояв військового братерства».
30 червня 2023 року, у першу річницю звільнення острова Зміїний, у своєму зверненні Президент України подякував усім, хто звільнив Зміїний, і поіменно згадав наших воїнів, які віддали свої життя під час виконання цієї операції, зокрема розвідників Олега Зайцева, Віталія Ігнатенка та Руслана Попова.
Указом Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові молодшому лейтенанту Олегу Григоровичу Зайцеву присвоєно звання Герой України з удостоєнням орденом «Золота Зірка» (посмертно).
Інформацію про присвоєння звання офіційно оприлюднено Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України у «Галереї героїв» та у меморіальних матеріалах відомства. Відомості про Олега Зайцева занесені до Книги Слави та Книги Пам’яті ГУР МО України.
Олег Зайцев мав надзвичайно сильні державницькі переконання та чітку життєву філософію. Його відзначала активна громадянська позиція: Олег був безпосереднім учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, де послідовно захищав європейський вибір нашої держави.
Олег Зайцев мав пророче бачення війни. Його дружина Наталія згадує, що Олег ще з 2014 року чітко знав і попереджав оточуючих: «якщо українське суспільство буде ігнорувати війну на Сході та окупацію Криму, то повномасштабна жорстока війна обов'язково прийде в кожну домівку». Він наголошував, що «зберегти територію України та її свободу можна лише зі зброєю в руках, даючи безкомпромісну відсіч ворогу». Саме тому він залишив успішний бізнес і присвятив себе військовій розвідці. Дружина Наталія також говорила про Олега: «Він завжди жив із загостреним почуттям справедливості, поєднував у собі глибоку філософію, акторський талант та абсолютну безстрашність Воїна».
Прощання з Героєм відбулося у найважливішому для українського воїнства місці – Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві. Цей стародавній храм Православної Церкви України є духовним осередком, де традиційно проводжають в останню путь найкращих синів і доньок України, які загинули за її незалежність. Чин похорону тут здійснили священнослужителі ПЦУ за Вищим військовим і церковним церемоніалом. Після цього Олега поховали на Лісовому кладовищі у Києві.
Для рідних він був люблячим чоловіком і батьком. Для побратимів – надійним другом і професіоналом. Для спільноти НУХТ – прикладом честі, сили та відданості Україні. Ім’я Героя України Олега Григоровича Зайцева назавжди увійде у пам’ять майбутніх поколінь нашої університетської родини. Студенти, викладачі, аспіранти, колеги та співробітники крізь роки пам’ятатимуть його величний подвиг, мужність і самопожертву.
Національний університет харчових технологій з глибоким сумом і безмежною вдячністю вшановує пам’ять свого випускника – легендарного Воїна воєнної розвідки, захисника України, Героя України, людину Великої сили духу, честі та самопожертви. Про подвиг Олега Зайцева говоритимуть і писатимуть майбутні покоління, його внесок у боротьбу за свободу України є неоціненним і незабутнім. Схиляємо голову перед подвигом свого випускника. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми не забудемо!
Вічна пам’ять Герою-захиснику!