Доцент кафедри автоматизації та комп'ютерних технологій систем управління Володимир Полупан продовжує ділитися практичними результатами щодо доповненої реальності. Тепер вже у взаємодії з обладнанням у лабораторіях кафедри.
Після знайомства із загальними можливостями окулярів доповненої реальності Microsoft Hololens 2 він перейшов до етапу інтеграції їх можливостей у сучасні людино-машинні інтерфейси (ЛМІ). І першим варіантом такої інтеграції є поєднання окулярів з web-орієнтованими ЛМІ. Насправді така інтеграція на практиці виявляється досить легкою, оскільки окуляри «з коробки» вміють розпізнавати QR-коди і мають веб-браузер Microsoft Edge. Тому, «повісивши» на QR-код необхідну сторінку web-ЛМІ можна без проблем її відкрити у окремому вікні браузера.
Таким чином, для сучасного фахівця з автоматизації достатньо лише розробити web-орієнтований ЛМІ за допомогою того інструменту, до якого він звик. Оскільки на сьогоднішній день усі найбільші вендори мають інструменти для побудови таких ЛМІ, то проблем із розробленням точно не виникне.
Головним конкурентом цього рішення є звичайний смартфон, за допомогою якого можна сканувати ті самі QR-коди і відкривати ті самі web-сторінки. І нехай без доповненої реальності, але функціональні можливості по керуванню обладнанням збігаються.
Особливістю окулярів є те, що вони створюють тривимірну модель навколишнього простору і, наприклад, при наявності декількох приміщень, вміють ідентифікувати кожне з них. Таким чином, коли користувач розміщує імпровізовану панель керування в певній точці простору, то з високою ймовірністю ця панель там і залишиться не тільки під час роботи, а й після того, як користувач залишить приміщення, а потім повернеться до нього.
Можна дійти до висновку, що таке застосування гарно підходить для обслуговуючого персоналу, який може швидко отримати доступ до такого собі «ручного режиму керування» під час обслуговування обладнання чи пуско-налагоджувальних робіт. На противагу звичайному смартфону, руки користувача залишаються вільними. І не втрачається час на діставання смартфону з кишені і запуск відповідних додатків. Під час дослідів викладач усе ж керував лабораторними установками за допомогою жестів рук, але за необхідності можна реалізувати керування за допомогою зору (якщо довго дивитися на кнопку, то вона натиснеться), а також за допомогою голосових команд.
Також є можливість отримувати швидкий доступ до різноманітної документації, інструкцій і т.д. по конкретному обладнанню. Але тема навчання персоналу, надання оперативних покрокових інструкцій по виконанню тих чи інших задач за допомогою окулярів доповненої реальності – це окрема величезна тема, до головних особливостей якої дослідник планує повернутися трохи згодом.
На цьому етапі може скластися враження про високотехнологічність, футуристичність і в деякому роді фантастичність таких рішень. Але по факту саме таке застосування все ще і на половину не розкриває потенціалу можливостей окулярів. Тому, ще є над чим попрацювати.
