У День української вишиванки в нашому університеті відбулося багато цікавих, яскравих подій – і навчальних, і наукових, і розважальних. Не стояли осторонь і наші митці, які спільно з фахівцями Студентського центру патріотичного виховання та культурного розвитку вкотре довели, що класика може бути сучасною й захоплюючою.
Цього разу до уваги глядачів пропонувався новий виклад класичного сюжету п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Потужний старт дійству дала пісня «Код нації», що прославляє вільнолюбність, мужність і незбориму жагу до свободи, передану від Київської Русі через видатних діячів до сучасних героїв, у виконанні Владислава Ключникова, Надії Магден і Вікторії Орендарчук. А далі хвилиною мовчання віддали шану нашим захисникам, тим, хто віддав життя, щоб наш код нації не згас.
І ось – на сцені Наталка. Вона третій рік вишиває сорочку коханому Петру, що боронить Україну. У вишиванці зашифрована доля: кожний хрестик – то молитва, кожна нитка – то шлях. І поки сорочка не закінчена – він у дорозі.
Але мати хоче видати дочку за багатого, солідного чоловіка, мецената. Терпелиха тисне на Наталку, щоб обрала Возного, який пропонує їхати з ним до столиці та жити у пентхаузі. Його стиль – ексклюзив від італійських дизайнерів з українським принтом, і він не розуміє, навіщо Наталці старі п’яльця й самій вишивати, адже він готовий купити їй новий брендовий гардероб, з яким дівчина стане зіркою модних дефіле і обличчям його бренду «Возний етно». Та Наталчине серце не продається, й щастя за гроші не купиш, вона все вишиває сорочку й чекає на коханого.
Нарешті сорочка готова, і повертається Петро. Возний все ще намагається схилити Наталку обрати його стиль життя й цінності. Але отримує рішучу відмову, адже його бренд тримається на клею, а Петрів – на вузлах, які не розв’язати. Возний купив сорочку в бутіку, а Петрові Наталка її душею вишивала, у швах Возного синтетика, а у Петрових – сила кохання. «Продавайте свої бренди тим, у кого немає своєї історії, а у нас вона вишита нитками вірності. Майбутнє без пам’яті – це просто порожній файл, пане Возний. Ви хочете одягнути мене у вишиванку, щоб я гарно виглядала у вашому просторі, а Петро хоче, щоб я в ній була щасливою», – каже Наталка. Возний зрештою визнає свою поразку та йде, а щасливі закохані планують спільне майбутнє. Але, то вже зовсім інша історія…
Працьовиту, розумну й вірну Наталку втілила Ольга Орендарчук, роль Петра, хороброго, мужнього захисника, зіграв Андрій Аріскін, у ролі Терпелихи, Наталчиної матері – Дарія Кучеренко, а у Возного перевтілився Артем Дем’яненко.
Гармонічно вплелися у фабулу вокальні композиції «Вишиванка», «Серденько», «Пісня Возного», «Говорила мені мама», «Ключі до серця», «Кохання», «Вишита сорочка», «Намалюй мені ніч», «Два кольори», «Злива», «Кольори», «Пташка», «Змахну сльозу з морозу», «Україно – моя земля» у виконанні Соломонії Радисюк, Ольги Орендарчук, Артема Дем’яненка, Світлани Даценко, Дарії Кучеренко, Софії Яременко, дуету «Оренда», Андрія Аріскіна, Софії Гури, Елеонори Супереки, Надії Магден, Вадима Мазура, Діани Чернявської, Марії Кривенко, Анастасії Костіної, Романа Сильчука, Олени Гурин.
Вдячні нашим митцям за ще одне яскраве свято!
Вишиванка – це наш енергетичний бронежилет і символ незламності.
Це наш код! Це наша ідентичність!
У кожній нитці – правда і вічність!
Білим по білому, червоним по білому –
Ми пишемо долю народу сміливого!
