Першого травня студенти-міжнародники разом із викладачами кафедри міжнародної економіки відвідали поранених військових, що лікуються у Національному інституті хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова. Морально це було... важко, саме важко, особливо спочатку. Травми були в основному осколкові. Як їм сказали пізніше, воєнних з такими пораненнями зараз найбільше.
Здобувачів вразило, як поранені воїни допомагали їм адаптуватися, залюбки йшли на контакт і відповідали на всі питання, які виникали. Не було роздратування чи чогось подібного, навіть, навпаки, у людини в правій нозі не вистачає сантиметрів 8-10 кістки, а ставиться він так, наче це просто вивих якийсь і постійно посміхається.
Звичайний діалог в одній із палат:
- А що у вас з ногою, просто стільки штифтів...
- Та, як вам сказати, ну, коли мене привезли до Дніпра, то нога буквально на судинах трималася, але заштопали, м'яз зі спини пересадили, скоро кістку вставлять, а далі вже ходити нормально почну, головне – це ходити самостійно, а інше вже таке, набуте.
Надихає те, що нас захищають такі молоді і мужні хлопці, які незалежно від кількості поранень і загального стану, прагнуть повернутися на фронт, наближаючи нашу перемогу. Слава Україні! Героям слава!
