Словник вступника

Абітуріє́нт (від лат. Abiturus – той, хто повинен піти), у більшості країн – особа, що закінчує середній навчальний заклад. У СРСР із кінця 50-х рр. термін «абітурієнт» помилково отримав інше значення – особа, що має намір вступити на навчання до вищого навчального закладу.

Адресне розміщення державного замовлення – надання вступнику на денну та заочну форми навчання на основі повної загальної середньої освіти рекомендації до зарахування за найвищою із зазначених ним пріоритетностей заяв, за якою він потрапляє в число тих, хто може бути рекомендований до зарахування на місця навчання за державним та регіональним замовленням, відповідно до його конкурсного бала.

Академі́чна відпу́стка – перерва у навчанні здобувача вищої освіти у зв’язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров’я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо).

Академі́чна мобі́льність – можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами.

Академі́чна свобо́да – самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів та реалізується з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Акаде́мія, Інститу́т – галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Акредита́ція освітньої програми – оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності вищого навчального закладу за цією програмою на предмет відповідності стандарту вищої освіти, спроможності виконати вимоги стандарту та досягти заявлених у програмі результатів навчання, досягнення заявлених у програмі результатів навчання.

Апеляці́йна комісія – функціональний підрозділ приймальної комісії, що утворюється для розгляду апеляцій вступників.

Апеля́ція (лат. appellatio – звернення) – оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції перед вищою. Також у значенні звернення на перегляд екзаменаційної оцінки (кількості балів), отриманої на вступному випробуванні у вищому навчальному закладі.

Асисте́нт – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, яку можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра.

Асисте́нт-стажи́ст – особа, яка має вищу освіту ступеня магістра, навчається в асистентурі-стажуванні вищого навчального закладу за мистецькими спеціальностями з метою вдосконалення творчої майстерності.

Аспіра́нт – особа, зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії.

Аспіранту́ра – спеціалізований підрозділ вищого навчального закладу або науково-дослідної установи по підготовці викладацьких і наукових кадрів високої кваліфікації – кандидатів наук.

Аспіранту́ра – форма підвищення кваліфікації осіб з метою підготовки їх до здобуття наукового ступеня «кандидат наук».

Атеста́ція – це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.

Бакала́вр – це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС.

Бакала́вр (застаріле) – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти (базова вища освіта), який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Виклада́ч – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, яку можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра.

Виклада́ч – одна з основних посад педагогічних працівників вищого навчального закладу, яку можуть займати особи із ступенем магістра за відповідною спеціальністю.

Виклада́ч-стажи́ст – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, яку можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра.

Вища освіта – сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами ступенів вищої освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Вищий навчальний заклад (ВНЗ), вищий учбовий заклад (ВУЗ) – окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Відбірко́ва комісія – функціональний підрозділ приймальної комісії, що утворюється на структурних підрозділах вищого навчального закладу (факультетах, технікумах, коледжах тощо) для проведення консультацій з питань вибору майбутньої професії (профорієнтаційної роботи), прийому документів, оформлення особових справ вступників, а також для виконання інших функцій, пов’язаних з прийомом осіб на навчання до цього вищого навчального закладу.

Відкрита конкурсна пропозиція (відкритий конкурс) – конкурсна пропозиція, для якої кількість місць для навчання за державним замовленням визначається в межах між мінімальним та максимальним обсягами державного замовлення

Вступна́ кампа́нія – сукупність заходів, спеціально організована на певний період робота, діяльність для здійснення у певний період часу вступу осіб на навчання у вищі навчальні заклади.

Вступне́ випробува́ння – перевірка рівня знань, умінь та навичок особи з конкурсного предмета, з навчальної дисципліни за програмою вищого навчального закладу, рівня здібностей до певного виду діяльності, що проводиться з метою оцінювання зазначеного рівня для конкурсного відбору до вищого навчального закладу у формі зовнішнього незалежного оцінювання, вступного іспиту, співбесіди з конкурсного предмета (предметів), творчого конкурсу, фахового випробування, презентації дослідницьких пропозицій чи досягнень тощо.

Вступни́й екза́мен (заст.) – загальна перевірка знань, умінь та навичок вступника з певної навчальної дисципліни, що проводиться у письмовій формі.

Вступни́й і́спит – форма вступного випробування, яка передбачає перевірку рівня знань, умінь та навичок вступника з конкурсного предмета

Вступни́к – особа, яка під час поточної вступної кампанії подала до вищого навчального закладу заяву про допуск до участі у конкурсі або про допуск до вступних випробувань.

Вчена рада – це колегіальний орган управління вищого навчального закладу, який утворюється строком на п’ять років, склад якого затверджується наказом керівника вищого навчального закладу.

Га́лузь знань – основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка.

Дека́н – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, керівник факультету (навчально-наукового інституту), що має науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю факультету (навчально-наукового інституту), видає розпорядження щодо діяльності відповідного факультету (навчально-наукового інституту), які є обов’язковими для виконання всіма учасниками освітнього процесу факультету (навчально-наукового інституту). Керівник вищого навчального закладу укладає з керівником факультету (навчально-наукового інституту) контракт строком на п’ять років з урахуванням пропозицій факультету (навчально-наукового інституту). Одна і та сама особа не може перебувати на посаді більш як два строки.

Декана́т – робочій орган вищого навчального закладу для вирішення поточних питань діяльності структурного підрозділу (факультету) вищого навчального закладу.

До́ктор наук – це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях. Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

До́ктор філософії – це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.

Доктора́нт – особа, зарахована або прикріплена до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття ступеня доктора наук.

Докторанту́ра – спеціалізований підрозділ вищого навчального закладу або науково-дослідної установи по підготовці викладацьких і наукових кадрів високої кваліфікації – докторів наук.

Докторанту́ра – форма підвищення кваліфікації осіб з метою підготовки їх до здобуття наукового ступеня доктора наук.

Дослі́дницький університет (застаріле) – статус, наданий на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України строком на сім років Національному вищому навчальному закладу, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки.

Доце́нт – вчене звання, що присвоюється вченою радою вищого навчального закладу (вченою радою структурного підрозділу) особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доце́нт одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.

Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС) – система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання, та обліковується у кредитах ЄКТС.

Єдина державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО) – автоматизована система збирання, верифікації, оброблення, зберігання та захисту даних, у тому числі персональних, щодо надавачів та отримувачів освітніх послуг з метою забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Заві́дувач ка́федри – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, керівник кафедри, що має науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю кафедри, забезпечує організацію освітнього процесу, виконання навчальних планів і програм навчальних дисциплін, здійснює контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, навчально-методичною та науковою діяльністю викладачів. Обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою вищого навчального закладу строком на п’ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту) та кафедри. Одна і та сама особа не може перебувати на посаді більш як два строки.

Закрита конкурсна пропозиція (закритий конкурс) – конкурсна пропозиція із заздалегідь визначеною кількістю місць для навчання за державним або регіональним замовленням (загальний обсяг державного або регіонального замовлення).

Здобува́ч – особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.

Здобува́ч вищої освіти – особа, яка навчається у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) – комплекс організаційних процедур (передусім – тестування) спрямований на визначення рівня навчальних досягнень випускників середніх навчальних закладів при їхньому вступі до вищих навчальних закладів.

Ка́федра – це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу державної (комунальної) форми власності (його філій, інститутів, факультетів), що провадить освітню, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якого входить не менше п’яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з них мають науковий ступінь або вчене (почесне) звання.

Кваліфіка́ція – офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

Кваліфіко́ваний робітни́к – це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі народного господарства.

Кво́та-1 – визначена частина максимального (для відкритих конкурсних пропозицій) або загального обсягу місць державного або регіонального замовлення (для закритих конкурсних пропозицій), яка може бути використана для прийому вступників, що мають право на вступ на основі вступних іспитів, крім осіб, які мають право на квоту-2;

Кво́та-2 – визначена частина максимального (для відкритих конкурсних пропозицій) або загального обсягу місць державного або регіонального замовлення (для закритих конкурсних пропозицій) в уповноважених вищих навчальних закладах, яка може бути використана для прийому вступників, що мають право на вступ на основі вступних іспитів відповідно до Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2016 року № 560, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 травня 2016 року за № 795/28925;

Кво́та-3 – визначена частина регіонального замовлення, яка може бути використана комунальним вищим навчальним закладом, або державного замовлення, наданого за кошти місцевого бюджету, яка може бути використана державним вищим навчальним закладом для прийому на навчання на основі повної загальної середньої освіти осіб, які її здобули в навчальних закладах на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

Ко́ледж – галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Комісія для проведення співбе́сід – функціональний підрозділ приймальної комісії, що утворюється для організації і проведення співбесід.

Компете́нтність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

Конкурсна пропозиція (конкурс) – пропозиція вищого навчального закладу (відокремленого структурного підрозділу вищого навчального закладу, структурного підрозділу вищого навчального закладу, який знаходиться в іншому населеному пункті, аніж місцезнаходження вищого навчального закладу) для прийому вступників на певний рівень вищої освіти, спеціальність (напрям підготовки, одну або декілька спеціалізацій, освітніх програм, нозологій, мов, музичних інструментів тощо в межах спеціальності), форму навчання, курс, строк навчання, на основі здобутого освітнього рівня або ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня). Розрізняють відкриті, закриті та небюджетні конкурсні пропозиції;

Конкурсний бал – комплексна оцінка досягнень вступника, до якої входять результати вступних випробувань та інші показники, визначені правилами прийому до вищого навчального закладу; обчислюється за алгоритмами, визначеними правилами прийому до вищого навчального закладу.

Конкурсний відбір – процедура відбору вступників на навчання у вищому навчальному закладі.

Конкурсний відбір, умови – відбір на визначену кількість місць у визначений Умовами прийому час вступників, що подали оригінали документів і знаходяться на вищих позиціях у рейтинговому списку.

Конкурсний предмет – навчальний предмет, передбачений умовами вступу до вищого навчального закладу, рівень навчальних досягнень з якого враховується при проведенні конкурсного відбору до вищого навчального закладу.

Кредит Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – кредит ЄКТС) – одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить, як правило, 60 кредитів ЄКТС.

Ліцензува́ння – процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.

Магі́стр – це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Магі́стр (застаріле) – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти (повна вища освіта), який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (спеціаліста) і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності або ж первинних посад наукових та науково-педагогічних працівників.

Максимальний обсяг державного замовлення – максимальна кількість вступників на відкриту конкурсну пропозицію, яким може бути надано рекомендацію для зарахування на місця державного замовлення.

Методи́ст – одна з основних посад педагогічних працівників вищого навчального закладу, яку можуть займати особи із ступенем магістра за відповідною спеціальністю.

Мінімальний обсяг державного замовлення – мінімальна кількість вступників, які можуть бути рекомендовані до зарахування на відкриту конкурсну пропозицію.

Мова викладання – державна мова. З метою створення умов для міжнародної академічної мобільності вищий навчальний заклад має право прийняти рішення про викладання однієї чи кількох дисциплін англійською та/або іншими іноземними мовами, забезпечивши при цьому знання здобувачами вищої освіти відповідної дисципліни державною мовою.

Молодший бакала́вр – це освітньо-професійний ступінь, що здобувається особою за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС.

Молодший спеціалі́ст (застаріле, див. Молодший бакала́вр) – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти (неповна вища освіта), який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Наглядо́ва рада – орган вищого навчального закладу для здійснення нагляду за управлінням майном вищого навчального закладу, додержанням мети його створення. Сприяє розв’язанню перспективних завдань розвитку вищого навчального закладу, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії вищого навчального закладу з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно-політичними організаціями та суб’єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності вищого навчального закладу, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо. Порядок формування наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються статутом вищого навчального закладу. До складу наглядової ради не можуть входити працівники вищого навчального закладу.

Науко́вий працівник – це особа, яка за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно здійснює наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання.

Науково-педагогічний працівник – це особа, яка за основним місцем роботи у вищому навчальному закладі провадить навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Національна рамка кваліфікацій – це системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів.

Небюджетна конкурсна пропозиція – конкурсна пропозиція, на яку не надаються місця для навчання за державним або регіональним замовленням.

ОКР (застаріле, див. Ступінь вищої освіти) – освітньо-кваліфікаційний рівень – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

ОППП – освітньо-професійна програма підготовки – визначає нормативний зміст підготовки кадрів з вищою освітою та нормативний термін навчання за певним напрямом (спеціальністю) відповідного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня і містить перелік нормативних навчальних дисциплін, обсяг часу, відведеного для їх вивчення, форми підсумкового контролю, програми нормативних навчальних дисциплін, нормативний термін навчання.

Освітній процес – це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у вищому навчальному закладі (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

Освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма – система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти.

Освітня діяльність – діяльність вищих навчальних закладів, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб.

Педагогі́чний працівни́к – це особа, яка за основним місцем роботи у вищому навчальному закладі провадить навчальну, методичну та організаційну діяльність.

Перепідгото́вка – професійне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Підвищення кваліфіка́ції – підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань.

Післядипломна освіта – це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти (спеціальності) або професійно-технічної освіти (професії) та практичного досвіду.

Право на зарахування за кво́тами – право вступника, передбачене законом, щодо зарахування на навчання до вищого навчального закладу на основі повної загальної середньої освіти за квотою-1, квотою-2 та квотою-3.

Право на зарахування поза конкурсом (заст.) – право вступника, передбачене законом, щодо зарахування до вищого навчального закладу без участі в загальному відборі, що реалізується відповідно до умов вступу до вищого навчального закладу.

Право першочергового зарахування – право вступника на зайняття вищої позиції в рейтинговому списку при однаковому з іншими вступниками конкурсному балі.

Предметна екзаменаційна комісія – функціональний підрозділ приймальної комісії, що утворюється для організації і проведення вступних екзаменів.

Презента́ція дослідницьких пропозицій чи досягнень – форма вступного випробування, що може бути передбачена при вступі для здобуття освітнього ступеня доктора філософії, яка передбачає заслуховування та обговорення повідомлення вступника.

Прийма́льна комісія – робочій орган вищого навчального закладу, що утворюється для організації і проведення прийому осіб на навчання до цього вищого навчального закладу. Термін повноважень приймальної комісії становить один рік.

Пріорите́тність – показник, виражений цифрами від 1 до 15, який вступник особисто присвоює своїм заявам, де 1 є показником найбільшої пріоритетності заяви. Пріоритетність, визначена вступником в заяві про участь у конкурсі, не може бути змінена протягом вступної кампанії.

Професі́йно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Профе́сор – вчене звання, що присвоюється вченою радою вищого навчального закладу (вченою радою структурного підрозділу) або вченою (науково-технічною) радою наукової установи особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Профе́сор одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.

Прохідни́й бал – конкурсний бал останнього у рейтинговому (конкурсному) списку вступника, який попадає в число рекомендованих до зарахування.
Прохідний бал визначається Приймальною комісією після завершення прийому документів та складання всіма вступниками на напрям підготовки (спеціальність) вступних випробувань.

Рівень вищої освіти – градація підготовки фахівців з вищою освітою.

Рівень вищої освіти початко́вий (короткий цикл) відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.

Рівень вищої освіти перший (бакалаврський) відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю.

Рівень вищої освіти другий (магістерський) відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.

Рівень вищої освіти третій (освітньо-науковий) відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Рівень вищої освіти науко́вий відповідає дев’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає набуття компетентностей з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, створення нових системоутворюючих знань та/або прогресивних технологій, розв’язання важливої наукової або прикладної проблеми, яка має загальнонаціональне або світове значення.

Проре́ктор – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, заступник керівника вищого навчального закладу, діяльність якого безпосередньо пов’язана з освітнім або науковим процесом.

Ре́йтинговий (конкурсний) список вступників – список вступників за спеціальностями за черговістю зарахування на навчання за конкурсною пропозицією, що формується відповідно до умов вступу до вищого навчального закладу згідно з чинним законодавством.

Ре́ктор (від лат. rector – правитель, керівник) – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, керівник вищого навчального закладу, відповідає за провадження освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна цього закладу. Контракт з керівником вищого навчального закладу укладається на п’ять років. Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного вищого навчального закладу більше ніж два строки.

Слуха́ч – особа, яка навчається на підготовчому відділенні вищого навчального закладу, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.

Спеціаліза́ція – профільна спеціалізована підготовка з метою набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності.

Спеціалі́ст (застаріле) – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти (повна вища освіта), який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття спеціальних умінь та знань, достатніх для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Спеціа́льність – складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка.

Співбе́сіда – форма вступного випробування у вигляді опитування, що представляє собою процес обміну інформацією між вступником та членом комісії для проведення співбесід.

Стажува́ння – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Стандарт вищої освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій. Використовується для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ).

Стандарт освітньої діяльності – це сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітнього процесу вищого навчального закладу і наукової установи для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності з урахуванням необхідності створення умов для осіб з особливими освітніми потребами.

Староста́т – форма органу студентського самоврядування.

Старший виклада́ч – одна з основних посад науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.

Старший дослі́дник – вчене звання, що присвоюється вченою радою вищого навчального закладу (вченою радою структурного підрозділу) або вченою (науково-технічною) радою наукової установи особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стипе́ндія (лат. stipendium – оклад) – постійна грошова виплата, що надається регулярно (зазвичай щомісяця) учням і студентам середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, а також аспірантам та докторантам, за умови успішного навчання.

Студе́нт – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Студе́нтське самоврядування – це право і можливість студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом. Студентське самоврядування здійснюється студентами (курсантами) безпосередньо і через органи студентського самоврядування, які обираються шляхом прямого таємного голосування студентів (курсантів).

Сту́пінь вищої освіти – освітньо-професійний, освітній чи науковий ступінь, що здобувається особою у процесі навчання на певному рівні вищої освіти. Ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук.

Тво́рчий ко́нкурс – форма вступного випробування для вступу для здобуття ступеня бакалавра, яка передбачає перевірку та оцінювання творчих та/або фізичних здібностей вступника (у тому числі здобутої раніше професійної підготовки), що може використовуватись за спеціальностями, які визначені Переліком спеціальностей, прийом на навчання за якими здійснюється з урахуванням рівня творчих та/або фізичних здібностей вступників, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2015 року за № 1351/27796.

Техні́чна помилка – помилка, яка допущена уповноваженою особою приймальної комісії з питань прийняття та розгляду електронних заяв під час внесення даних вступника до ЄДЕБО, що підтверджується актом про допущену технічну помилку.

Університе́т – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

УЦОЯО – Український центр оцінювання якості освіти – підрозділ Міністерства освіти і науки України, діяльність якого спрямована на розробку та апробацію моделей зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів загальноосвітніх навчальних закладів з метою створення умов рівного доступу до вищої освіти.

Факульте́т – це структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об’єднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних вищих навчальних закладах у сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної форми навчання (крім факультетів вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання), вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту, вищих навчальних закладів культури та мистецтва).

Фа́хова атестаці́йна комісія – функціональний підрозділ приймальної комісії, що утворюється для організації і проведення конкурсних фахових випробувань для вступу на навчання на основі раніше здобутого ступеня вищої освіти.

Фа́хове випробува́ння – форма вступного випробування для вступу на основі здобутого ступеня або освітньо-кваліфікаційного рівня (або такого, що здобувається), яка передбачає перевірку здатності до опанування навчальної програми певного ступеня вищої освіти на основі здобутих раніше знань та практичних навичок з фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін.

Фі́лія – це територіально відокремлений структурний підрозділ вищого навчального закладу, що утворюється з метою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого вищим навчальним закладом положення та відповідно до отриманої ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Цільови́й прийом – прийом на навчання на конкурсній основі вступників за цільовими направленнями, виданими відповідно до законодавства.

Широка конкурсна пропозиція (широкий конкурс) – сукупність відкритих конкурсних пропозицій, яка складає спільну пропозицію державними вищими навчальними закладами широкого обсягу державного або регіонального замовлення для прийому вступників на місця навчання за державним або регіональним замовленням на певну спеціальність (спеціалізацію) та форму навчання. Відкрита конкурсна пропозиція може входити лише до однієї широкої конкурсної пропозиції.

Широкий обсяг (суперобсяг) державного замовлення – кількість місць на відкриті конкурсні пропозиції, які складають широку конкурсну пропозицію, на які може бути надано рекомендацію для зарахування на місця державного замовлення.

Якість вищої освіти – рівень здобутих особою знань, умінь, навичок, інших компетентностей, що відображає її компетентність відповідно до стандартів вищої освіти.

Якість освітньої діяльності – рівень організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, що відповідає стандартам вищої освіти, забезпечує здобуття особами якісної вищої освіти та сприяє створенню нових знань.